TUCH — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

очевидно, запозичено через польську мову з німецької;

розглядається як результат видозміни форми ла́нтух (п. łańtuch) «тс.» або як стягнена форма н. Wágentuch «полотно для воза», утвореного з основ іменників Wágen «віз», спорідненого з псл. vozъ, укр. віз, і Tuch «сукно, полотно; мішок», спорідненого з двн. tuoch, днн. дфриз. dōk, гол. doek «тс.»;

п. wantuch (wańtuch) «грубе полотно», ч. vantuch «великий мішок; пузо»;

запозичення з німецької мови;

нім. Hálstuch «нашийна хустка» або Hálsstück «річ для шиї» утворене з основ іменників Hals «шия», спорідненого з двн. днн. гот. hals, дангл. heals, лат. collus (‹ colsus) «тс.», і Tuch «хустка», спорідненого з двн. tuoh, днн. дфриз. dōk, гол. doek, або Stück «кусок; штука»;

р. бр. га́лстук, п. halsztuk «краватка, нашийник»;

очевидно, слід виходити з н. Regentuch «хустка для дощу», яке складається з іменників Regen «дощ», спорідненого з двн. днн. rёgan, гот. rign, дангл. regn (англ. rain) «тс.», лит. rõkti «мрячити», лат. rīgo «зрошую, поливаю», і Tuch «сукно, хустка»;

виведення від нвн. Randtuch «край сукна» (Sł. wyr. obcych 561; Żebrowski Por. jęz. 1938/4–5, 64; SW V 476) менш переконливе із семантичного боку;

на українському ґрунті зазнало семантичного впливу з боку слова ла́нтух;

запозичене, можливо, через польське посередництво, з німецької мови;

п. rańtuch «рантух, велика хустка»;

реконструкція *репдук, п. *repduk як запозичення з снн. rêpdak «шматок тканини», переосмисленого під впливом слова хребе́т (Кипарский ВЯ 1956/5, 136; Kiparsky ZfSlPh 22/2, 433), викликає сумнів;

очевидно, вихідною є форма нім. Kripp(en)tuch, яка складається з Krippe «ясла, корито», пов’язаного з свн. krippe, двн. krippa, дат. krybbe, снідерл. kribbe «тс.», гол. kribe «годівниця; ясла; стійло, ліжко», сангл. дангл. cribb, англ. crib «тс.», і Tuch «сукно, лляне полотно»;

запозичення з німецької мови;

р. [репту́х], п. [kreptuch], слц. kreptuch;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

свн. vortuoch, нвн. Vortuch «фартух, серветка», букв. «передня тканина» утворене з прийменника vor «перед» (свн. vor(e), двн. fora), спорідненого з дісл. for-, дангл. дфриз. for, гот. faúr «тс.», і tuoch (нвн. Tuch) «хустка; (суконна) тканина»;

р. фа́ртук, фа́ртух, бр. фарту́х, п. fartuch, [chwartuch], ч. fěrtuch, fěrtoch, схв. [fertuh, fertuš];

н. *fleituch є складним словом, утвореним з основи flei-, пов’язаної з снн. vlōien «текти» (двн. flawen, flouwen «полоскати, мити»), псл. pluti ‹ *plouti «плисти», і слова Tuch «хустка», наявного як другий компонент у словах га́лстук, фарту́х;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

n. flejtuch «нечупара; пиж»;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

нвн. Léintuch «полотно» є складним словом, утвореним з іменників Lein «льон» (‹свн. двн. līn «тс.»), спорідненого з лат. līnum, др. льнъ «тс.», укр. льон, та Tuch ( ‹ свн. tuoch ‹ двн. tuoh(h)) «сукно, полотно; мішок», спорідненого з днн. дангл. дфриз. dōk, сгол. doec «тс.»;

помилково виводилось (Шелудько 36) від нім. *Landtuch «сільське полотно»;

р. [ла́нтух] «рядно для покриття возів, для просушування зернового хліба; великий мішок з рядна», бр. [ланту́г] «мішок», п. łańtuch «грубе полотно»;

запозичення з французької мови;

виводиться також (Gamillscheg 854) від ісп. toc(c)a «чепець»;

фр. toque «тс.» походить від іт. tocca, первісно «шовкова тканина», давнього запозичення з германських мов (пор. нвн. Tuch «тканина, хустка»);

р. заст. ток, п. tok, ч. toka, схв. тока «тс.»;

залишки первинних звукових форм вбачаються в ч. [duchnút] «протухати», слц. [dušet’, dušit’] «тс.» (Machek ESJČ 660);

припускається зв’язок з р. [туск] «туман; темрява», ту́склый «тьмяний», схв. nàtuštiti se «захмаритися» або з лит. tausýtis «стихати, заспокоюватися», лтс. tusêt «задихатися, зітхати, стогнати», tusnât «важко дихати» (Schuster-Šewc 1555–1556);

псл. tuxnǫti / tǫxnǫti;

задовільної етимології не має;

пов’язувалося (Преобр. Вып. последний 23–24) з tuxnǫti «гаснути (горіти без полум’я, злежуватися)»;

основа tux- (tъх-) вважалася вихідною, а tǫx- вторинною (Фасмер IV 89, 128; Brückner 570);

реконструювалась для всіх випадків єдина основа tǫx- без відповідників у інших індоєвропейських мовах (Skok III 520);

р. ту́хнуть «псуватися», тухлый, [то́хлый] «тухлий», [то́хнуть] «дохнути (про риб)», бр. ту́хнуць «протухати», [тхлі́ць] «давати зіпсуватися», п. tęchnąć «тухнути, псуватися», stęchły «протухлий», ч. tuchnouti «протухати», слц. tuchnút’ «тс.», вл. tychnyć «ставати тухлим», tuch «сморід», stuchły «стухлий», нл. stuchły «тс.», схв. ту̏хнути «псуватися, протухати», слн. tohnéti «тс.», otóhlica «духота, спека», zatóhel «тухлий, затхлий»;

запозичення з польської мови;

п. kir «чорне сукно; (перен.) символ жалоби», [kir, kier] «проста вовняна тканина різного кольору», ст. kier «сукно кращого гатунку; сукно низької якості» виникло на основі скорочення п. ст. kiertuch «добре, якісне сукно», що походить від нвн. Kerntuch (‹свн. kërntuoch) «найкраще сукно на противагу звичайному», яке є складним словом, повʼязаним з Kern «зерно, ядро», спорідненим з псл. *z^ьrno, укр. зе́рно́ і Tuch «сукно»;

повʼязання з тур. kır «сірий, попелястий» (Karłowicz SWO 273; Bern. I 504–505) непереконливе, зокрема, з погляду семантики;