TREFFEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дріб
дрібушки́ «тс.; вид гри; [крихти Ж]», дрі́б’язок, дроб «вид барабанного бою», дроба́рка, [дробеля́ва] «дрібнота», [дробеля́чі́в’я] «вівці, кози», дроби́лка «дробарка», дроби́льник, дробина́ «малі діти; [свійська птиця; дрібнота; трохи ЛексПол]», [дроби́нник] «пастух гусей; приміщення для свійської птиці», [дроби́нниця] «доглядачка свійської птиці», [дроби́тько] «той, хто швидко говорить», дробі́вка «дробовик», дробівни́ця «посуд для дробу», [дро́бля] «вівці» Доп. УжДУ, [дробни́ця] «дрібні речі» Я, дробови́к, [дробоза́] «дріб’язок» ЛексПол, [дработи́ло] «той, хто швидко говорить», [дроботу́н] «тс.» Пі, [дробу́н] «той, хто дрібно ступає» Я, [дроб’я́зка] (заст.) «прикажчик, що ділив землю» Я, [дроб’я́та] «вівці», [дрі́бку] «трошки», дрі́бни́й, дрі́бен, [дрібни́стий], дрібничко́вий, дрібнува́тий, [дріба́цький] ВеУг, дрібча́стий «який складається з маленьких частинок», [дрібча́тий] «який складається з крупинок», [дріб’язки́й], дріб’язковий,дріб’язни́й, [дро́бен] Ж, дроби́льний, [дробува́тий] «великими крупинками», [дру́бен], дрібни́ти, [дрібни́чити] Ж, дрібні́ти, дрібні́шати, дрібота́ти, дріботі́ти, [дрібоши́ти, дрібуши́ти], дрібцюва́ти «робити дрібні кроки в танці», дроби́ти, [дроботі́ти] Пі, ви́дрібцем, [ви́дробець] «дрібний крок» Ж, здрі́бнювач, здрібні́лий, наро́здріб, [о́дрібки] «дрібниці» Ж, одроби́на «крихта», [по́дріб] (чол. р.) «потрухи», [по́дріб] (жін. р.) «дріб’язок», [подрі́б’є] «дрібниці» Ба, подро́биця, ро́здріб, роздрі́бнювач, [ро́здроб] Нед, роздрібни́й, роздрі́бнювальний, роздро́блювальний, роздробни́й, роздрібуши́тися, уро́здріб;
псл. drobь, drobьnъ;
очевидно, споріднене з гот. ga-draban «вирізувати, висікати, видовбувати», дісл. draf «рештки, осколки», двн. treffen «досягати; боротися», лит. drebë́znos «уламки, руїни», drãbanas «лахміття», лтс. drapsnas «крихти, кусочки, відходи», іє. *dhrebh-;
зіставляється також (Sławski І 166; Machek ESJČ 128; Holub–Kop. 107; Skok І 441–442) з лит. trapùs «крихкий, слабий», trupùs «тс.»;
р. дробь, бр. дроб, др. дробьныи, п. drób «свійська птиця; дрібниця». ч. drob «крихта; дрібниця», слц. drôba «діти; молоді тварини», вл. drob «крихта», нл. drobjeńca «тс.», болг. дробя́ «дроблю», м. дробен «дрібний», схв. дрȍбан «тс.», слн. drób «дрібні частинки», droben «дрібний», стсл. дробьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дри́б'я
«вівці, кози»
дрі́бка
дрі́бля
«свійська птиця»
дрібна́к
«вовк з породи дрібних»
дрі́бник
«виготовлювач дрібних речей на склозаводі»
дрібни́ця
«щось дрібне, незначне; [дріб’язок; дрібно вишита плахта; вид зачіски з дрібно заплетених кіс]»
дрібно́та
дрібняки́
«дрібні гроші»
дрібо́к
«крихта, кусочок, крупинка»
дрі́бостка
«подробиця»
дріботу́н
«той, хто швидко говорить»
дріботу́ха
дрібу́шка
«вид танцю, мелодії; дрібно заплетені коси; [дрібниця Ж]»
дробо́к
друбо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дроб | білоруська |
дробя́ «дроблю» | болгарська |
drob «крихта» | верхньолужицька |
ga-draban «вирізувати, висікати, видовбувати» | готська |
treffen «досягати; боротися» | давньоверхньонімецька |
draf «рештки, осколки» | давньоісландська |
дробьныи | давньоруська |
drapsnas «крихти, кусочки, відходи» | латиська |
drebë́znos «уламки, руїни» | литовська |
trapùs «крихкий, слабий» | литовська |
дробен «дрібний» | македонська |
drobjeńca «тс.» | нижньолужицька |
drób . ч. drob «свійська птиця; дрібниця»«крихта; дрібниця» | польська |
drobь | праслов’янська |
дробь | російська |
дрȍбан «тс.» | сербохорватська |
drôba «діти; молоді тварини» | словацька |
drób «дрібні частинки»«дрібний» | словенська |
droben «дрібні частинки»«дрібний» | словенська |
дробьнъ «тс.» | старослов’янська |
drobьnъ | ? |
drãbanas «лахміття» | ? |
*dhrebh- | ? |
trupùs «тс.» | ? |
тра́пити «потрапити; спіткати; влучити»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. treffen «потрапляти, влучати; зустрічати» (свн. trëffen, двн. trëffаn «тс.») споріднене з снн. drepen, дангл. drepan, дісл. drepa «тс.»;
р. [тра́пить] «потрапити; трапитись», тра́фить «влучити; догодити», бр. тра́піць «влучити; опинитися; [знайти, встигнути]», п. trafić «влучити», trеfić, ч. trefiti, слц. trafit’, схв. тре̏фити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на-трапку́
«де трапиться»
при́трапка
«випадок»
притрапу́нок
притрафу́нок
«тс.»
трап
«випадок; спосіб»
тра́па
трапити
(XVII ст.)
тра́питися
тра́пкий
«кмітливий»
трапля
трапля́ти
трапля́тися
трапо́к
«тс.»
трапу́нок
«випадок»
траф
«тс.; випадкова зустріч; (виг.) влучено»
траф'ятися
«траплятися»
трафити
(1579)
тра́фити
«попасти, влучити, потрапити»
тра́фитися
трафля́ти
трафля́тися
трафу́нок
«випадок; нещасливий випадок»
тра́хвити
«влучити»
тра́хвитися
«трапитися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тра́піць «влучити; опинитися; [знайти, встигнути]» | білоруська |
drepan | давньоанглійська |
trëffаn | давньоверхньонімецька |
drepa «тс.» | давньоісландська |
treffen «потрапляти, влучати; зустрічати» (свн. trëffen, двн. trëffаn «тс.») | нововерхньонімецька |
trafić «влучити» | польська |
trеfić «влучити» | польська |
тра́пить «потрапити; трапитись» | російська |
тра́фить «влучити; догодити» | російська |
тре̏фити «тс.» | сербохорватська |
trëffen | середньоверхньнімецька |
drepen | середньонижньонімецька |
trafit' | словацька |
trefiti | чеська |
тре́фити «кучерявити; заплітати дрібно волосся, щоб були кучері»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. trefić, заст. trefnić, trafić, trafiać «тс.» виводиться від н. treffen «потрапляти; (заст.) поліпшувати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
treffen «потрапляти; (заст.) поліпшувати» | німецька |
trefić | польська |
trefnić (заст.) | польська |
trafić (заст.) | польська |
trafiać «тс.» (заст.) | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України