TOR — ЕТИМОЛОГІЯ

тор «колія»

псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;
зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;
р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вто́ри «пази на краю бочки, в які вставляють дно»
зато́р
зато́рич «прилад для вирізування уторів»
тора́ «клепка»
тори́ти «прокладати (шлях)»
то́рник (бондарський інструмент)
торня́к «тс.»
торо́ваний
торува́ти «тс.»
уті́рник
уто́ри «тс.»
уто́рник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тор «колія» білоруська
тор «добриво, гній» болгарська
τορός «пронизливий, різкий; стрімкий» грецька
tāráḥ «пронизливий» давньоіндійська
tā́raḥ «тс.» давньоіндійська
nuotars «лука, поросла кущами» латиська
tor «тс.» польська
torъ «тертя; [торований шлях]» праслов’янська
*terti «терти» праслов’янська
тор «вторована дорога» російська
то̏р «слід; огорожа» сербо-церковнослов’янська
то̑р «загін для худоби» сербохорватська
tòr «тертя» словенська
tor «вторована дорога» чеська

то́рій (хімічний елемент, радіоактивний метал)

інтернаціональний науковий термін;
у латинізованій формі Thorium утворено Й.Я.Берцеліусом (1815, 1828) від імені бога-громовержця Тора (Thor) у давньоскандинавській міфології;
р. болг. то́рий, бр. то́рый, п. tor, ч. torium, thorium, слц. tórium, схв. ториjум, слн. tórij;
Фонетичні та словотвірні варіанти

то́ристий
тори́т «силікат торію»
то́рієвий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
то́рый білоруська
то́рий болгарська
Thorium латинська
tor польська
то́рий російська
ториjум сербохорватська
tórium словацька
tórij словенська
torium чеська
thorium чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України