TITAN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тита́н «божественний велетень у грецькій міфології; винятково видатна, героїчна особа»
запозичення з грецької мови;
гр. Τῑτάν «Титан (син Урана і Геї, бог сонця)» утворене від τῑτώ «сонце, день», що, очевидно, є запозиченням з малоазійського джерела;
р. болг. тита́н, бр. тыта́н, п. tytan, ч. слн. titán, слц. вл. titan, м. титан, схв. тѝтан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
титані́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тыта́н | білоруська |
тита́н | болгарська |
titan | верхньолужицька |
Τῑτάν «Титан (син Урана і Геї, бог сонця)» | грецька |
τῑτώ «сонце, день» | грецька |
титан | македонська |
tytan | польська |
тита́н | російська |
тѝтан | сербохорватська |
titan | словацька |
titán | словенська |
titán | чеська |
тита́н (хімічний елемент)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. titanium було утворено німецьким хіміком М. Клапротом (1795) на честь міфічної цариці ельфів Титанії;
виводиться також (Фигуровский 127; Sł. wyr. obcych 786; Holub–Lyer 483; РЧДБЕ 724; Klein 1621) від гр. Τῑτάν (міфологічне) «Титан» або (Черных ІІ 245) від гр. τίτᾰνος «крейда, вапно, гіпс»;
р. болг. тита́н, бр. тыта́н, п. tytan, ч. titan, слц. слн. titán, м. титан, схв. тѝтан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
титані́т
(мін.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тыта́н | білоруська |
тита́н | болгарська |
Τῑτάν «Титан» (міфологічне)(Черных ІІ 245) | грецька |
τίτᾰνος «крейда, вапно, гіпс» | грецька |
титан | македонська |
titanium | новолатинська |
tytan | польська |
тита́н | російська |
тѝтан | сербохорватська |
titán | словацька |
titán | словенська |
titan | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України