TIN — ЕТИМОЛОГІЯ
ци́на «олово; цинк» (заст.)
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Zinn «олово» споріднене з дангл. дсканд. снн. tin, двн. свн. zin, що зводяться до герм. *tina-, можливо, чергуванням голосних пов’язаного з гот. tains «палиця; гілка, сучок», двн. zein «тс.», оскільки при археологічних розкопках на території Швейцарії, Ютландії, Південної Швеції знаходили олово у вигляді палиць (штаб);
бр. [цын], п. cyna, ч. слц. cín, вл. сyn, нл. cen, схв. [ци̏н], слн. cin;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цина́р
«ливар олов’яних виробів»
ци́ник
«закис олова»
цини́ця
«посудина з олова»
цині́вка
«тс.»
цинове́ць
«окис олова»
цино́вий
«олов’яний»
ци́няний
«тс.»
ці́на
«тс.; олов’яний посуд»
ці́нок
ці́нонька
«олов’яний дзбан»
цінь
«цина»
цѣна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цын | білоруська |
| сyn | верхньолужицька |
| *tina- | германські |
| tains «палиця; гілка, сучок» | готська |
| tin | давньоанглійська |
| zin | давньоверхньонімецька |
| zein «тс.» | давньоверхньонімецька |
| cen | нижньолужицька |
| Zinn «олово» | німецька |
| cyna | польська |
| н | сербохорватська |
| zin | середньоверхньнімецька |
| tin | середньонижньонімецька |
| cín | словацька |
| cin | словенська |
| cín | чеська |
| tin | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України