TIMBRE — ЕТИМОЛОГІЯ
тембр
запозичення з французької мови;
фр. timbre «дзвіночок; тембр» виникло зі ст. tymbre «вид барабана», яке походить від сгр. гр. τύμπανον «тс.», назалізованого варіанта τύπανον «тс.», пов’язаного з τύπος «удар; відтиск, відбиток; тип», τύπτω «бити, ударяти», спорідненими з дінд. tupáti (túmpati) «штовхає», лат. stupeо, -ēre «бути приголомшеним», вірм. t‘abrim «мене сковує заціпеніння», лтс. staũpe «сліди кінських копит», псл. tъpъtъ, укр. то́піт;
р. тембр, бр. тэмбр, п. tembr, ч. témbr, слц. вл. слн. timbre, болг. те́мбър, м. тембар, схв. тембр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэмбр | білоруська |
| те́мбър | болгарська |
| timbre | верхньолужицька |
| t'abrim «мене сковує заціпеніння» | вірменська |
| τύμπανον «тс.» | грецька |
| τύπανον «тс.» | грецька |
| τύπος «удар; відтиск, відбиток; тип» | грецька |
| τύπτω «бити, ударяти» | грецька |
| tupáti «штовхає» (túmpati) | давньоіндійська |
| túmpati | давньоіндійська |
| stupeо | латинська |
| stupēre «бути приголомшеним» | латинська |
| staũpe «сліди кінських копит» | латиська |
| тембар | македонська |
| tembr | польська |
| tъpъtъ | праслов’янська |
| тембр | російська |
| тембр | сербохорватська |
| τύμπανον «тс.» | середньогрецька |
| timbre | словацька |
| timbre | словенська |
| то́піт | українська |
| timbre «дзвіночок; тембр» | французька |
| tymbre «вид барабана» (ст.) | французька |
| témbr | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України