TEN — ЕТИМОЛОГІЯ
по́таль «до цього місця» (присл.)
очевидно, запозичення зі словацької мови;
слц. [potal], potial’ «тс.» є складним за походженням прислівником, утвореним з прийменника po «по», займенникового кореня t- (слц. ten, укр. той) і частки li;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| potal | словацька |
| potial' «тс.» | словацька |
| po «по» | словацька |
| ten | словацька |
те́плий
псл. teplъ «теплий» (форма *toplъ виникла під впливом topiti), дієприкм. від *tepti «бути теплим», яке не збереглося в жодній із слов’янських мов;
споріднене з дінд. tápati «нагріває, нагрівається, горить», tápyati «тс.», tāpáyati «нагріває, розжарює», taptáḥ «розжарений, гарячий», taptám «жар», ав. tāpayeiti «нагріває», tafta- «запальний, гарячий», перс. tāftan «горіти, гріти, світити», лат. tepeo, -ēre «бути теплим», tepidus «теплий, теплуватий», Tepula aqua (назва водопроводу в Римі), тох. В. tsatsāpau «нагрітий», ірл. ten (‹*tepnos) «вогонь», té (‹*tepent-) «гарячий», алб. ftoh «охолоджую»;
іє. *tep- «бути теплим»;
р. тёплый, бр. цёплы, др. тєплъ, тєплыи, п. ciepły, ч. слц. teplý, вл. ćopły, нл. śopły, полаб. teplă, болг. то́пъл, м. топол, схв. то̏пао, слн. tópel, стсл. топлъ, теплъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відте́пень
«відлига»
відте́плий
«відталий»
зате́пла
«поки тепло»
отепли́ти
оте́плювальний
оте́плювач
отте́плий
«розталий»
те́пінь
«море вогню; вологий теплий вітер; відлига»
те́плень
«теплий весняний вітер»
тепле́нький
тепле́сенький
тепли́на́
«місце, де вода не замерзає; [тепла погода]»
тепли́нь
«теплінь»
тепли́ня́
«тс.»
тепли́ти
тепли́ця
«оранжерея; [місце, де вода не замерзає Нед; приміщення для окоту овець Чаб; вирій»
тепличи́на
«піч»
тепли́чина
«місце, де вода не замерзає О; вирій»
тепли́чка
«піч»
тепли́чний
тепли́чник
теплівня́
«теплиця»
теплівщина
«жаркий пояс, тропічна країна»
теплі́ж
«підшерстя, шерстинки»
теплі́ти
теплі́шати
теплі́щати
«теплішати»
теплови́й
тепло́тний
«тепловий»
теплува́тий
теплу́шка
теплюшка
«піч»
тепля́к
«теплушка; [частина кошари Доп. УжДУ IV; теплий вітер]»
тепля́рня
«оранжерея»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tāpayeiti «нагріває» | авестійська |
| tafta- «запальний, гарячий» | авестійська |
| ftoh «охолоджую» | албанська |
| цёплы | білоруська |
| то́пъл | болгарська |
| ćopły | верхньолужицька |
| tápati «нагріває, нагрівається, горить» | давньоіндійська |
| tápyati «тс.» | давньоіндійська |
| tāpáyati «нагріває, розжарює» | давньоіндійська |
| taptáḥ «розжарений, гарячий» | давньоіндійська |
| taptám «жар» | давньоіндійська |
| тєплъ | давньоруська |
| тєплыи | давньоруська |
| *tep- «бути теплим» | індоєвропейська |
| ten «вогонь» (‹*tepnos) | ірландська |
| *tepnos | ірландська |
| té | ірландська |
| *tepent- | ірландська |
| tepeo | латинська |
| tepēre «бути теплим» | латинська |
| tepidus «теплий, теплуватий» | латинська |
| Tepula aqua | латинська |
| топол | македонська |
| śopły | нижньолужицька |
| tāftan «горіти, гріти, світити» | перська |
| teplă | полабська |
| ciepły | польська |
| teplъ «теплий» (форма *toplъ виникла під впливом topiti) | праслов’янська |
| *tepti «бути теплим» | праслов’янська |
| *toplъ | праслов’янська |
| topiti | праслов’янська |
| тёплый | російська |
| то̏пао | сербохорватська |
| teplý | словацька |
| tópel | словенська |
| топлъ | старослов’янська |
| теплъ | старослов’янська |
| tsatsāpau «нагрітий» | тохарська В |
| teplý | чеська |
той
псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);
споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;
іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);
на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;
р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втім
(уті́м)
зате́
зати́м
зато́го
«скоро»
по́ті́м
пото́му
приті́м
притоме́нний
«наявний»
прито́мний
прито́мніти
прито́му
та
та́я
те
те́є
те́єньки
те́єчки
тей
тий
то
тоє
тот
тота́
тоте́
тото́
тото́й
тото́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ta- «тс.» | авестійська |
| të «щоб» | албанська |
| той | білоруська |
| та́я | білоруська |
| то́е | білоруська |
| той | болгарська |
| тя | болгарська |
| то | болгарська |
| tón | верхньолужицька |
| ta | верхньолужицька |
| to | верхньолужицька |
| þata «тс.» | готська |
| τόν (зн. в.) | грецька |
| τήν (дор. τᾱʹν) | грецька |
| τό | грецька |
| tá- | давньоіндійська |
| tā́- «цей» | давньоіндійська |
| тъ | давньоруська |
| тыи | давньоруська |
| тъи | давньоруська |
| та | давньоруська |
| тая | давньоруська |
| то | давньоруська |
| тое | давньоруська |
| τᾱʹν | дорійський |
| *to- (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків) | індоєвропейська |
| *so | індоєвропейська |
| *sā | індоєвропейська |
| *tod | індоєвропейська |
| *tъ | індоєвропейська |
| -nъ | індоєвропейська |
| -jь | індоєвропейська |
| is-tum | латинська |
| is-tam | латинська |
| is-tud | латинська |
| tas | латиська |
| tα̃ «тс.» | латиська |
| tàs | литовська |
| tà «той, та» | литовська |
| тоj | македонська |
| таа | македонська |
| тоа | македонська |
| ten | нижньолужицька |
| ta | нижньолужицька |
| to | нижньолужицька |
| ten | польська |
| tyj | польська |
| ta | польська |
| to | польська |
| tъ (tъjь) | праслов’янська |
| ta (taja) | праслов’янська |
| to (toje) | праслов’янська |
| tъjь | праслов’янська |
| taja | праслов’янська |
| toje | праслов’янська |
| тот | російська |
| той | російська |
| та | російська |
| то | російська |
| та̑j | сербохорватська |
| та̑ | сербохорватська |
| то | сербохорватська |
| ten | словацька |
| tá | словацька |
| to | словацька |
| tá | словенська |
| tá | словенська |
| tó | словенська |
| тъ | старослов’янська |
| та | старослов’янська |
| то | старослов’янська |
| täm «це» | тохарська А |
| ten | чеська |
| ta | чеська |
| to | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України