TEE — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чай «Thea L.; висушене листя рослини, на якому настоюють запашний напій» (бот.)
через тюрксько-перське посередництво (тур. c̦ау, крим.-тат. чаі «тс.», монг. čаі) запозичене з китайської мови;
пн.-кит. čhā «чай», cha-ye «листя чаю» споріднене з пд.-кит. tē «чай», що стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Tee, фр. thé, англ. tea «тс.»;
р. бр. болг. чай, п. [czaj], ч. слц. вл. čаj, м. чаj, схв. ча̏j, слн. čáj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаєвни́к
«чай китайський, Thea chinensis L.»
(кита́йський)] (бот.)
чаївни́к
(с.-г.)
чаївни́цтво
(с.-г.)
чаї́нка
ча́йна́
ча́йний
ча́йни́к
ча́йниця
ча́йні
(бот.)
чайня́
чайове́
чайові́
чаюва́льник
чаюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tea «тс.» | англійська |
| чай | білоруська |
| чай | болгарська |
| čаj | верхньолужицька |
| чаj | македонська |
| Tee | німецька |
| czaj | польська |
| чай | російська |
| j | сербохорватська |
| čаj | словацька |
| čáj | словенська |
| thé | французька |
| čаj | чеська |
| čhā «чай» | ? |
| cha-ye «листя чаю» | ? |
| tē «чай» | ? |
цуг «запряжені поодинці або парами один за одним коні або воли; потяг»
до цу́ґи «як слід», [цу́ґлі] «тс.», [цу́ґлі] «вудила», цугови́й, цу́гом, ст. цугли;
запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
н. Zug «рух; перехід; потяг; тяга; ковток» пов’язане з ziehen «тягти», спорідненим із свн. zіеhen, двн. ziohan, днн. tiohan, снн. tēn, снідерл. tien, дфриз. tiā, дангл. tēon, англ. [tee], гот. tiuhan «тягти», що зводяться до герм. *deuk- «тс.», порівнюваного з скімр. dygaf «тягну», лат. dūcō «веду», гр. δαιδύσσομαι (› *δαιδυϰι̯ομαι) «тягну, волочу»;
р. бр. цуг, п. cug, схв. цу̑г;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цуґ
«тяга (у димарі, печі) Корз, О, відтулка О»
цу́ґа
«вузда? вудила?; частина ткацького верстата»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tee | англійська |
| цуг | білоруська |
| *deuk- «тс.» | германські |
| tiuhan «тягти» | готська |
| δαιδύσσομαι «тягну, волочу» (› *δαιδυϰι̯ομαι) | грецька |
| tēon | давньоанглійська |
| ziohan | давньоверхньонімецька |
| tiohan | давньонижньонімецька |
| tiā | давньофризька |
| dūcō «веду» | латинська |
| Zug «рух; перехід; потяг; тяга; ковток» | німецька |
| cug | польська |
| цуг | російська |
| г | сербохорватська |
| zіеhen | середньоверхньнімецька |
| dygaf «тягну» | середньокімрська |
| tēn | середньонижньонімецька |
| tien | середньонідерландська |
| ziehen «тягти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України