TAPU — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
та́бу́
запозичене з мови корінних жителів Полінезії через англійську (англ. taboo, tabu «табу, заборона»);
полінезійське tapu «священний, недоторканний» (букв. «надзвичайно відзначений») утворене з ta «відзначити» і pu «дуже, надзвичайно»;
р. бр. болг. табу́, п. ч. слц. tabu, м. табу, схв. табу, слн. tabú;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| taboo | англійська |
| tabu | англійська |
| табу́ | білоруська |
| табу́ | болгарська |
| табу | македонська |
| tabu | польська |
| табу́ | російська |
| табу | сербохорватська |
| tabu | словацька |
| tabú | словенська |
| tabu | чеська |
| tapu «священний, недоторканний» (букв. «надзвичайно відзначений») | ? |
| ta «відзначити» | ? |
| pu «дуже, надзвичайно» | ? |
то́пати «іти»
псл. top-, пов’язане чергуванням голосних з tep-;
звуконаслідувальне утворення, пор. лтс. tapa, tapu «туп-туп»;
tapât «крокувати, топати», лит. tapuoti «тс.»;
пор. також фін.-уг. tap «бити, штовхати», самодійське tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69), тат. каз. кипч. taptamak «топтати», tap-tap «туп-туп»;
р. то́пать, бр. то́паць, п. [topotać się] «дрижати (від страху, тривоги)», ч. t’opati «крокувати», вл. topotać «тупати», болг. м. то́пот «тупіт», схв. топо̀тати «тупати», слн. topotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́топки
«слід ніг»
ро́зтопом
«завзято, радо, із запалом»
розтопша́
«незграбна жінка»
топ
«туп»
(виг.)
топа́
«стопа»
топанча́
«черевичок»
то́піт
то́пкати
«топтати»
топота́ти
«бігти з тупотом»
топоті́ти
«тс.»
топу́-топу́
«тупу-тупу»
(виг.)
тьо́па
«той, хто топає»
тьо́пати
«плентатися»
тьо́пкатися
«тинятися»
тьо́пко
«той, хто тупотить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́паць | білоруська |
| то́пот «тупіт» | болгарська |
| topotać «тупати» | верхньолужицька |
| taptamak «топтати» | казахська |
| tap-tap | казахська |
| taptamak «топтати» | кипчацька |
| tap-tap | кипчацька |
| tapa | латиська |
| tapu «туп-туп» | латиська |
| tapât «крокувати, топати» | латиська |
| tapuoti «тс.» | литовська |
| то́пот «тупіт» | македонська |
| topotać się «дрижати (від страху, тривоги)» | польська |
| top- | праслов’янська |
| tep- | праслов’янська |
| то́пать | російська |
| топо̀тати «тупати» | сербохорватська |
| topotáti «тс.» | словенська |
| taptamak «топтати» | татарська |
| tap-tap «туп-туп» | татарська |
| t'opati «крокувати» | чеська |
| tap «бити, штовхати» | ? |
| tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України