TAN — ЕТИМОЛОГІЯ
та́не́ць
через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;
свн. tanz «танець» походить від фр. ст. dance «тс.», пов’язаного з danсіer «танцювати», що, можливо, зводиться до франк. *dintjan «рухатися назад і вперед», спорідненого з гол. deinzen «відступати, посуватися назад»;
р. та́нец, [тано́к], бр. болг. м. та́нец, п. taniec, tan, ч. слц. tanec, схв. tа̏nac;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тан
«танець»
тане́чний
тане́чник
«танцюрист»
тани́к
«танок»
танко́вий
тано́к
тано́чник
«тс.»
танцівни́к
танцюва́льний
танцюва́ти
танцю́лька
танцю́р
«танцюрист»
танцю́ра
танцюри́ст
танцюри́ста
танцюри́стий
таньова́ти
«танцювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́нец | білоруська |
| та́нец | болгарська |
| deinzen «відступати, посуватися назад» | голландська |
| та́нец | македонська |
| taniec | польська |
| tan | польська |
| та́нец | російська |
| тано́к | російська |
| tа̏nac | сербохорватська |
| tanz «танець» | середньоверхньнімецька |
| tanec | словацька |
| *dintjan «рухатися назад і вперед» | франкська |
| dance «тс.» (ст.) | французька |
| danсіer «танцювати» (ст.) | французька |
| tanec | чеська |
тані́н «дубильна речовина»
запозичення з французької мови;
фр. tanin, tannin «тс.» утворене від tan «дубильна кора», що розвинулося із слат. tannum «тс.» кельтського походження (пор. брет. tann «дуб»);
р. тани́н, танни́н, бр. тані́н, п. tanina, ч. tanin, слц. tanín, болг. тани́н, м. танин, схв. та̀нӣн, слн. tanín;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тані́н | білоруська |
| тани́н | болгарська |
| tann | бретонська |
| танин | македонська |
| tanina | польська |
| тани́н | російська |
| танни́н | російська |
| та̀нӣн | сербохорватська |
| tannum «тс.» | середньолатинська |
| tanín | словацька |
| tanín | словенська |
| tanin | французька |
| tannin «тс.» | французька |
| tan «дубильна кора» | французька |
| tanin | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України