SUS — ЕТИМОЛОГІЯ

сус «стрибок»

запозичення з польської мови;
п. sus «стрибок» виникло з szus «тс.», що походить від нвн. Schuss «стрімкий, швидкий рух», пов’язаного з дієсловом schiessen «стріляти; кинутися», спорідненим з дісл. skjōta «кидати, стріляти», дінд. skāndate «поспішає», лит. skundrùs «меткий», стсл. искыдати «викидати», укр. ки́дати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skāndate «поспішає» давньоіндійська
skjōta «кидати, стріляти» давньоісландська
skundrùs «меткий» литовська
Schuss «стрімкий, швидкий рух» нововерхньонімецька
sus «стрибок» польська
искыдати «викидати» старослов’янська
ки́дати українська
szus «тс.» ?
schiessen «стріляти; кинутися» ?

сус «той, що веде плоти зі сплавного лісу»

неясне;
можливо, пов’язане з рум. sus «верх, висота», de sus «згори»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sus «верх, висота» румунська
sus «згори» ?

сюзере́н «вищий сеньйор або володар щодо васалів у феодальну епоху»

запозичення з французької мови;
фр. suzerain «верховний» утворене за аналогією до souverain «государ, монарх» від ст. sus «нагорі, наверху», що походить від нар.-лат. sūsum з лат. sūrsum «тс.», яке виникло з *subs-vorsom, що складалося з *subs › sub «під» і vorsom › versum «повернене; направлене», пов’язаного з verto, -ere «повертати; направляти», спорідненим з дінд. vártatē «повертається», ав. varǝt- «тс.», лит. ver̃sti «перевертати», псл. *vьr̥těti «вертіти», укр. верті́ти;
р. болг. сюзере́н, бр. сюзерэ́н, п. suzeren, ч. слц. suzerén, схв. сизерен;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сюзереніте́т
Етимологічні відповідники

Слово Мова
varǝt- «тс.» авестійська
сюзерэ́н білоруська
сюзере́н болгарська
vártatē «повертається» давньоіндійська
sūrsum «тс.» латинська
ver̃sti «перевертати» литовська
sūsum народнолатинська
suzeren польська
*v «вертіти» праслов’янська
сюзере́н російська
сизерен сербохорватська
suzerén словацька
верті́ти українська
suzerain утворене за аналогією до souverain «верховний»«государ, монарх» французька
suzerén чеська
sus «нагорі, наверху» ?
*subs-vorsom ?
sub «під» ?
versum «повернене; направлене» ?
-ere «повертати; направляти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України