SURREN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
свирі́ль «народний духовий інструмент у вигляді скріплених дудочок»
псл. svirělь, похідне від svirati «грати на сопілці» (др. свирати, свирити, стсл. свирати), спорідненого з лат. susurro «шиплю, шепчу, бриню», дінд. svàrati «звучить», дісл. svarra «бушувати, свистіти», нвн. surren «бриніти, свистіти», schwirren «тс.»;
р. свире́ль «сопілка», др. свирѣль, ч. svirka, болг. свиро́л, сви́рка, м. свирала, свирка, [свирайка], схв. свùрала, слн. svirél, sviràlo, стсл. свирѣль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свері́вочка
свирі́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свиро́л | болгарська |
| сви́рка | болгарська |
| svárati «звучить» | давньоіндійська |
| svarra «бушувати, свистіти» | давньоісландська |
| свирати | давньоруська |
| свирити | давньоруська |
| свирати | давньоруська |
| свирити | давньоруська |
| свирѣль | давньоруська |
| susurro «шиплю, шепчу, бриню» | латинська |
| свирала | македонська |
| свирка | македонська |
| свирайка | македонська |
| surren «бриніти, свистіти» | нововерхньонімецька |
| schwirren «тс.» | нововерхньонімецька |
| svirělь | праслов’янська |
| svirati «грати на сопілці» (др. свирати, свирити, стсл. свирати) | праслов’янська |
| свире́ль «сопілка» | російська |
| свùрала | сербохорватська |
| svirél | словенська |
| svirálo | словенська |
| свирати | старослов’янська |
| свирати | старослов’янська |
| свирѣль | старослов’янська |
| svirka | чеська |
сурди́на «пристрій для приглушення звуку в музичних інструментах» (муз.)
запозичення з французької (та італійської) мови;
фр. sourdine «сурдина» походить від іт. sordina (sordino) «тс.», утвореного від sordo «глухий, приглушений», що зводиться до лат. surdus «глухий, який глухо звучить», пов’язаного з susurrus «гудіння; шепіт», спорідненим з дінд. svárati «звучить», гр. ὕρον (з *σύρον) «вулик, рій, натовп», двн. swarm «рій», нвн. surren «гудіти», псл. svirati «свистіти», укр. свирі́ль;
р. болг. сурди́на, бр. сурдзі́на, п. surdyna, ч. sordina, слц. sordíno, м. сурдина, схв. су̀рдина, сордина, слн. sordína, sordíno;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сорди́на
сурди́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сурдзі́на | білоруська |
| сурди́на | болгарська |
| ὕρον «вулик, рій, натовп» (з *σύρον) | грецька |
| swarm «рій» | давньоверхньонімецька |
| svárati «звучить» | давньоіндійська |
| sordina «тс.» (sordino) | італійська |
| surdus «глухий, який глухо звучить» | латинська |
| сурдина | македонська |
| surren «гудіти» | нововерхньонімецька |
| surdyna | польська |
| svirati «свистіти» | праслов’янська |
| сурди́на | російська |
| су̀рдина | сербохорватська |
| sordíno | словацька |
| sordína | словенська |
| sordíno | словенська |
| свирі́ль | українська |
| сордина | українська |
| sourdine «сурдина» | французька |
| sordina | чеська |
| sordo «глухий, приглушений» | ? |
| susurrus «гудіння; шепіт» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України