SULPHUR — ЕТИМОЛОГІЯ
сульфа́т «сіль сірчаної кислоти»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Sulfát, Sulfít, фр. англ. sulfate, sulfit утворено від лат. sulphur (sulfur) «сірка», спорідненого, очевидно, з тох. А sälp- «горіти», тох. В salp- «тс.»;
зв’язок лат. sulphur з гот. swibls «сірка», дангл. swefel, днн. swebal, sweval «тс.», очевидно, відсутній;
р. бр. сульфа́т, п. sulfat, ч. слц. слн. sulfát, болг. м. сулфа́т, схв. су̀лфāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сульфі́д
сульфіди́н
сульфі́т
сульфіта́ція
сульфітува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
sulfate | англійська |
сульфа́т | білоруська |
сулфа́т | болгарська |
swibls «сірка» | готська |
swefel | давньоанглійська |
swebal | давньонижньонімецька |
sulphur «сірка» (sulfur) | латинська |
sulphur | латинська |
сулфа́т | македонська |
Sulfát | німецька |
sulfat | польська |
сульфа́т | російська |
су̀лфāт | сербохорватська |
sulfát | словацька |
sulfát | словенська |
sulfate | французька |
sulfát | чеська |
Sulfít | ? |
А sälp- «горіти» | ? |
salp- «тс.» | ? |
sweval «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України