STOPPEN — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з англійської мови;

англ. stop «зупинити, затримати, припинити» зводиться до сангл. stuppen «тс.», спорідненого з снн. stoppen «тс.; набивати, начиняти», двн. stopfōn, нвн. stopfen «тс.»;

р. бр. болг. м. стоп, п. ч. слц. stop, схв. сто̏п, слн. stа̏p «тс.»;

запозичення з російської мови;

р. про́бка походить, очевидно, з нижньонімецької або голландської мови;

нн. propke «пробка», prop(pe) (звідки гол. prop) «тс.», виникло, мабуть, як результат контамінації звуконаслідувального нн. prumpsen «набивати» і нн. stoppen «затикати» при можливому впливі з боку нн. proppen «(бот.) прищеплювати»;

р. про́бка «корок», ст. проб «затичка, що закриває отвір гармати», бр. про́бка «корок», п. [propek, propa], нл. prop «тс.», слн. probkovína «кора пробкового дуба»;

запозичення з німецької мови;

н. Stöpsel «чіп, затичка; штепсель» походить від снн. stoppen «набивати, затикати», спорідненого з нвн. stopfen «тс.», двн. stopfōn, днфранк. stuppon, англ. stop, які зводяться до пгерм. [(зах.) *stoppōn];

р. ште́псель, (заст.) сте́псель, бр. штэ́псель, болг. ще́псел;

запозичене з голландської мови, мабуть, за посередництвом російської;

гол. нн. stoppen «затикати, закривати; штопати; начиняти, набивати» споріднене з н. stopfen (‹ двн. stopfōn) «набивати, начиняти; затикати; штопати, ремонтувати (одяг); зупиняти», франк. stuppon, дангл. for stoppian «затикати, закривати», англ. stop «зупиняти, припиняти; зупинятися; гальмувати; затикати», а також з лат. stupeo «стою нерухомо; дивуюся», лтс. stupe «залишок мітли», дінд. (pra)stumpati «штовхає»;

р. што́пать, слц. štopkat’;

запозичене з німецької мови, мабуть, за посередництвом російської;

н. Stopper «той, хто набиває, наповнює; штопальник; інструмент, яким щось набивають; тампон» походить від нн. stoppen «набивати, наповнювати, затикати; штопати», спорідненого з двн. stopfōn, н. stopfen, франк. stuppon, англ. stop, а також з лат. stupeo «нерухомо стою», дінд. prastumpati «штовхає»;

менш певне з фонетичних міркувань виведення (Фасмер IV 479) від гол. stopper, похідного від stop «корок, пробка»;

р. што́пор, бр. што́пар, болг. що́пор;