STOEP — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ста́пель «прибережна споруда на суднобудівних заводах у вигляді похилого майданчика, на якому будують, ремонтують і спускають на воду кораблі; (тех.) підсобна споруда для складання верстатів, літаків тощо»
через посередництво російської мови запозичено з голландської або нижньонімецької;
гол. нн. stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден», як і снн. снідерл. stāpel «підпора, жердина; фундамент», споріднені з дангл. stapol «підпора», дфриз. stapul, stapel «фундамент; колода, блок», двн. staffal «фундамент; крок; ступінь», stafful, stapfal «тс.», дісл. stǫpull «підпора», дангл. stōpel «слід», двн. stuof(f)a «ступінь», stapfo (staffo) «слід ноги», свн. stapfe «тс.», stuofe «слід; підпорна плита», гол. stoep «ґанок», дфриз. stap «крок; слід ноги (ступні)», що виводяться від іє. *steb(h)- «ступати, іти», представленого також у псл. stopa, stǫpenь, укр. стопа́, сту́пі́нь;
р. бр. ста́пель, п. stapel, болг. ста́пел, схв. стапел;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́пель | білоруська |
| ста́пел | болгарська |
| stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден» | голландська |
| stoep «ґанок» | голландська |
| stapol «підпора» | давньоанглійська |
| stōpel «слід» | давньоанглійська |
| staffal «фундамент; крок; ступінь» | давньоверхньонімецька |
| stafful | давньоверхньонімецька |
| stapfal «тс.» | давньоверхньонімецька |
| stuof(f)a «ступінь» | давньоверхньонімецька |
| stapfo | давньоверхньонімецька |
| staffo | давньоверхньонімецька |
| stǫpull «підпора» | давньоісландська |
| stapul | давньофризька |
| stapel «фундамент; колода, блок» | давньофризька |
| stap «крок; слід ноги (ступні)» | давньофризька |
| *steb(h)- «ступати, іти» | індоєвропейська |
| stapel «поміст і споруда для спуску на воду суден» | нижньонімецька |
| stapel | польська |
| stopa | праслов’янська |
| stǫpenь | праслов’янська |
| ста́пель | російська |
| стапел | сербохорватська |
| stapfe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| stuofe «слід; підпорна плита» | середньоверхньнімецька |
| stāpel «підпора, жердина; фундамент» | середньонижньонімецька |
| stāpel «підпора, жердина; фундамент» | середньонідерландська |
| стопа́ | українська |
| сту́пі́нь | українська |
сте́пінь (мат.)
псл. stepenь/stоpenь, пов’язане з stopa «нога (ступня); слід ноги; слід»;
споріднене з лит. stẽpas «апоплексичний удар», лтс. stepis «карапуз», двн. stuofa «ступінь», свн. stuofe «тс.», гол. stoep «ґанок», двн. stapfo «слід ноги», гол. stap «сходинка», англ. step «тс.; крок, слід (ноги)», можливо, також з дінд. sthāpayati «ставить», псл. stati, stojati;
іє. *(s)tep-/(s)top- (*steb-, *stob-) «ступати, топтати»;
р. сте́пень «ступінь», др. степень «східець, поріг, ступінь; сан», п. stopień «східець, ступінь, степінь; відмітка», вл. нл. stopjeń «ступінь», болг. м. сте́пен «ступінь; степінь», схв. сте̏пēн «ступінь, міра; східець; ранг», стсл. степень «східець; сан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постепени́ти
«збільшити, підвищити»
степе́невий
степени́ця
«шкала; сходова клітка»
степе́нний
«статечний»
степено́ваний
степенува́ти
сте́пень
«ступінь; степінь»
степенюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| step «тс.; крок, слід (ноги)» | англійська |
| сте́пен «ступінь; степінь» | болгарська |
| stopjeń «ступінь» | верхньолужицька |
| stoep «ґанок» | голландська |
| stap «сходинка» | голландська |
| stuofa «ступінь» | давньоверхньонімецька |
| stapfo «слід ноги» | давньоверхньонімецька |
| sthāpayati «ставить» | давньоіндійська |
| степень «східець, поріг, ступінь; сан» | давньоруська |
| *(s)tep-/(s)top- «ступати, топтати» (*steb-, *stob-) | індоєвропейська |
| *steb- | індоєвропейська |
| *stob- | індоєвропейська |
| stepis «карапуз» | латиська |
| stẽpas «апоплексичний удар» | литовська |
| сте́пен «ступінь; степінь» | македонська |
| stopjeń «ступінь» | нижньолужицька |
| stopień «східець, ступінь, степінь; відмітка» | польська |
| stepenь / stоpenь | праслов’янська |
| stopa «нога (ступня); слід ноги; слід» | праслов’янська |
| stati | праслов’янська |
| stojati | праслов’янська |
| сте́пень «ступінь» | російська |
| сте̏пēн «ступінь, міра; східець; ранг» | сербохорватська |
| stuofe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| степень «східець; сан» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України