STANGE — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

розглядається як запозичення в давньоруську мову з германських;

дісл. stǫng «древко, жердина», шв. ст. stang «тс.», двн. днн. stanga «жердина, кіл», свн. снн. stange, дангл. steng «тс.» споріднені з дісл. stanga «колоти, штовхати», гот. staggan «тс.», дісл. stinga «колоти», двн. свн. stungen «тс.»;

висловлюється також думка (Jagić AfSlPh 5, 665; Младенов 616; Skok III 334; Львов Лексика ПВЛ 314) про власне слов’янське походження слова і про його зв’язок із схв. стеˇг (stı̏jeg) «стяг, прапор», псл. stogъ «стіг, жердина», stožarъ «тс.»;

р. стяг, бр. сцяг, др. стягъ «бойовий прапор; полк, стрій, військо»;

н. Stange «штанга; жердина, палиця, стрижень» споріднене з гр. στόνυξ «гострий край, вістря», στάχυς «колос», лтс. stagars «риба з колючками», які зводяться до іє. *ste(n)gh- «колоти; бути гострим»;

запозичення з німецької мови;

р. бр. шта́нга, п. sztanga «штанга; металевий брус (прут)», слц. [štanga] «жердина», полаб. stand’ai «прут, штаба, жердина», болг. ща́нга «штанга», м. штанга, схв. штанга «жердина; важіль», слн. štanga «жердина; дишель, війя»;

очевидно, утворення з первісного шогла як закономірного рефлексу др. шегла, що походить від дшв. *sigla (пор. дісл. sigla) «щогла», пов’язаного з дісл. sёgl, шв. segel «вітрило», які певної етимології не мають;

можливо, зводяться до кореня іє. *sek-, відбитого в псл. *sěkti, укр. сі́кти́;

отже, первісне значення слова «відрізаний (відсічений) шматок, смуга полотна»;

менш вірогідне пов’язання укр. що́гла з ч. štíhló «стрункий, худий» і з р. щёголь (Ильинский РФВ 73, 298), з н. Stange «жердина», Stengel «стебло» (Горяев Доп. 1, 58);

р. [щегла́] «щогла, стовбур, брус, жердина для прапора», [що́гла, шо́гла, ша́гла] «щогла», др. шьгла, шегла «сходи з однієї колоди із зарубками»;