SPUND — ЕТИМОЛОГІЯ

шпунт «поздовжній виступ або паз, що з’єднує дошки, блоки тощо; дошка з виступом з одного боку й пазом з протилежного; спеціальний корок у бочках»

запозичення з німецької мови;
н. Spund (свн. spunt) «дірка для чопа; чіп, затичка» походить від іт. (s)punto «випускний отвір; отвір, просвердлений у трубі»;
італійське слово продовжує нар.-лат. (ex)punctum «тс.», утворене з префікса ex- «з» та іменника punctum «укол; точка; очко»;
р. бр. болг. шпунт, п. szpunt, [spónd], ч. слц. (розм.) špunt, вл. (розм.) špundować «стелити підлогу», нл. špundowaś «тс.; затикати бочку чопом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шпунти́на «дошка, брус із пазом з одного боку і виступом із другого»
шпунто́вани «(про раму) не під замазку, а зі шпунтами»
шпунту-ва́льний
шпунтува́ти «вирізати шпунт; застосовувати шпунти; закривати бочку шпунтом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шпунт білоруська
шпунт болгарська
špundować «стелити підлогу» (розм.) верхньолужицька
(s)punto «випускний отвір; отвір, просвердлений у трубі» італійська
punctum «укол; точка; очко» латинська
ex- «з» латинська
(ex)punctum «тс.» народнолатинська
špundowaś «тс.; затикати бочку чопом» нижньолужицька
Spund «дірка для чопа; чіп, затичка» (свн. spunt) німецька
szpunt польська
spónd польська
шпунт російська
spunt середньоверхньнімецька
špunt (розм.) словацька
špunt (розм.) чеська

шпунту́бель «столярний інструмент, яким вистругують шпунти -- пази»

запозичення з німецької мови;
н. Spúndhobel «шпунтубель» – cкладне слово, утворене зі Spund «шпунт» і Hóbel «рубанок»;
р. бр. шпунту́бель, п. szpunthebel, (заст.) szpunthybel, болг. шпунту́бел;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шпунту́бель білоруська
шпунту́бел болгарська
Spúnd- «шпунтубель» німецька
Spund «шпунт» німецька
Hóbel «рубанок» німецька
szpunthebel (заст.) польська
szpunthybel (заст.) польська
шпунту́бель російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України