SPRITZEN — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. спринцева́ть «спринцювати», ст. сприцыва́ть «тс.» (1720) виводиться від нім. spritzen «спринцювати, уприскувати, бризкати», пов’язаного з свн. sprützen «бризкати», sprūӡen, дангл. sprūtan «рости», двн. sprioӡan «сходити; розвиватися (про рослини)» і, далі, з вірм. sp‘ṙem «розсіюю, розкидаю», гр. σπείρω «тс., сію; наливаю, поливаю»;

бр. спрынцава́ць, болг. спринцо́вам;

запозичення з польської мови;

п. (ст.) sprys «підпора (дерев’яна або мурована) для укріплення стін; дрюк (перевізницький, плотарський)» виводиться від нім. Spreize «розпірка, підпора», пов’язаного з свн. spriuӡ «дерев’яна підпірка», свн. двн. spriuzen «підпирати, підтримувати», спорідненими із семантично більш віддаленими нім. sprieen «сходити; розвиватися (про рослини)» та spritzen «бризкати, прискати»;

англ. spurt «спурт; ривок, кидок, стрибок», очевидно, тотожне з spurt «струмінь», пов’язаним з сангл. sрrutten «пускати ростки», дангл. spryttan «тс.», спорідненим з двн. sprūtan «бризкати», нвн. spritzen «тс.»;

запозичення з англійської мови;

р. бр. болг. спурт, п. ч. вл. spurt, слц. špurt, слн. spúrt «тс.»;

запозичення з німецької мови;

нім. Spritze «шприц; укол; пожежний насос» (‹ свн. sprütze «оприскувач, насос») походить від дієслова spritzen «оприскувати; шприцювати» (‹ свн. sprützen «оприскувати»), яке зводиться до пгерм. *sprūˇt- «виростати, проростати; розпукуватися»;

р. м. шприц «шприц», бр. шпрыц, п. szpryca «тс.; спринцівка», болг. шприц «спринцівка; бляшана трубочка; вода із содою», схв. шприц «шприц», слн. (розм.) šprícа «спринцівка»;