SPORADIC — ЕТИМОЛОГІЯ
споради́чний «нерегулярний»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. sporádisch «спорадичний», фр. sporadique, англ. sporadic, sporadical «тс.» через слат. sporadicus «який зустрічається то тут, то там; розсіяний» зводяться до гр. σποραδιϰός «розсіяний, який живе самотньо, окремий», похідного від прикметника σποράς (род. в. σποράδος) «розсіяний, розкиданий; який живе самотою; уривчастий, незв’язний», пов’язаного з σπορά«посів, сіяння; час сівби», σπόρος «сівба, сíм’я»;
р. споради́чный, споради́ческий, бр. спарады́чны, п. sporadyczny, ч. слц. sporadickó, вл. sporadiski, болг. споради́чен, споради́чески, м. спорадичен, схв. спора̀дичан, слн. sporádičеn;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sporadic | англійська |
| sporadical «тс.» | англійська |
| спарады́чны | білоруська |
| споради́чен | болгарська |
| споради́чески | болгарська |
| sporadiski | верхньолужицька |
| σποραδιϰός «розсіяний, який живе самотньо, окремий» | грецька |
| σποράδος «розсіяний, розкиданий; який живе самотою; уривчастий, незв’язний» | грецька |
| σπορά «посів, сіяння; час сівби» | грецька |
| σπόρος «сівба, сíм’я» | грецька |
| σποράδος род. в. | грецька |
| спорадичен | македонська |
| sporádisch «спорадичний» | німецька |
| sporadyczny | польська |
| споради́чный | російська |
| споради́ческий | російська |
| спора̀дичан | сербохорватська |
| sporadicus «який зустрічається то тут, то там; розсіяний» | середньолатинська |
| sporadický | словацька |
| sporádičеn | словенська |
| sporadique | французька |
| sporadický | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України