SPOON — ЕТИМОЛОГІЯ

інструмент, яким виробляють ложки», [ло́зя] (дит.) «ложка», [ло́нька] «тс.», ложка́рний, ложкови́й, [зало́жник] «полиця для ложок» Ж, [заложе́чник] «футляр для ложки» ВеБ;

псл. lъžica, lъžька;

загальноприйнятої етимології не має;

припускається спорідненість з алб. lugë «ложка», ос. [aligd], «надріз, розріз», aligdin «надрізувати», лит. láužti «ламати», дінд. rujáti «ламає» або lunā́tі (lunóti) «відтинає» (пор. семантику шв. дат. sked «ложка» і двн. skeidōn «розколювати» дангл. spón «ложка», англ. spoon «тс.» і двн. spân «тріска» дісл. spaan «тріска; ложка»);

зіставляється також з лат. ligula «ложка», дірл. liag, ірл. liach «тс.» (Pedersen Kelt. Gr. I 101; Machek ESJČ 346; Holub–Lyer 296), спорідненими з псл. lizati, уκр. лизámu;

р. ло́жка, бр. [ло́жка], др. лъжица, лъжька, п. łyżka, ч. žlice, lžice, žice, [ležka, lyžka], слц. lyžica, [lažka, ložica], вл. łžіса, нл. łžуса, полаб. låzaic болг. лъжи́ца, м. лажица, схв. [лàжица], жли̏ца, слн. žlíca;