SPIN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спі́нінг
запозичення з англійської мови;
англ. spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» є похідним від spin «обертатися, крутитися; прясти», спорідненого з дісл. шв. дфриз. spinnа, двн. гот. spinnаn «тс.», нвн. гол. spinnеn «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», прус. panto «путо», псл. pęti, pǫto, укр. п’я́сти́, пу́то;
р. спи́ннинг, бр. спі́нінг, п. spinning, болг. спи́нинг;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спінінгі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» | англійська |
| spin «обертатися, крутитися; прясти» | англійська |
| спі́нінг | білоруська |
| спи́нинг | болгарська |
| henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
| spinnеn «прясти» | голландська |
| spinnаn «тс.» | готська |
| spinnаn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| spinnа | давньоісландська |
| spinnа | давньофризька |
| spinnеn «прясти» | нововерхньонімецька |
| spinning | польська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| panto «путо» | прусська |
| спи́ннинг | російська |
| п'я́сти́ | українська |
| пу́то | українська |
| spinnа | шведська |
спіно́за «дереза, повій, Lycium L.» (бот.)
молд. спино́с (рум. spinós) «колючий», спини́ш (рум. spiníş) «зарості колючого чагарника» є похідними від спин (spin) «колючка», що зводиться до лат. spīna «тс.; терновий кущ», яке зіставляється з тох. A spin-ae «гак, кілочок»;
запозичення з молдавської (румунської) мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спині́з
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spīna «тс.; терновий кущ» | латинська |
| спино́с «колючий» (рум. spinós) | молдавська |
| спини́ш «зарості колючого чагарника» (рум. spiníş) | молдавська |
| спин «колючка» (spin) | молдавська |
| spinós | румунська |
| spiníş | румунська |
| spin | румунська |
| spin-ae «гак, кілочок» | тохарська А |
п'я́сти́ «випинати; витріщати»
споріднене з лит. pìnti «плести, звивати», pynė˜ «гірлянда», pinaĩ (мн.) «лоза для плетіння», лтс. pît «плести», pīne «коса (волосся)», гот. spinan «прясти», нвн. spinnen «тс.», spannen «натягувати», англ. spin «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», гр. πένομαι «працюю», πόνος «важка праця», тох. А pänw-, В pänn- «тягнути, натягувати»;
іє. *(s)pen- «натягувати, прясти», пов’язане з *spē(i)- «тягти, прясти»;
псл. pęti, pьnǫ;
р. [пнуть] «напинати», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягувати», п. piąć się «дертися», ч. pnouti «простягати, зв’язувати», ст. pieti «п’ясти», слц. pnut’ sa «стирчати», pniet’ sa «тс.», вл. pjeć «натягувати», нл. pěś, болг. пъ́на «тс.», схв. пе́ти «піднімати, витягувати нагору», слн. péti «натягувати», стсл. пѧти «напинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відіп'я́сти
відіп'я́ти
відіпну́ти
відпина́ти
Г
«розділовий знак»
допина́ти
«закінчувати натягування; добиватися, домагатися; красти; допікати, притискати»
зап'ясти́
зап'я́стник
«манжета (вовняна)»
зап'я́сток
за́п'ясть
«втулка»
зап'я́стя
зап'ясця́
«залізні бруски на внутрішніх боках осі»
зап'я́тий
запина́ло
запина́ти
запи́начка
«запинало»
запну́ти
зіп'я́сти́ся
зіпну́тися
зу́пи́н
зупини́ти
зу́пи́нка
зупиня́ти
навви́пинки
«натягнуто, рівно»
обпина́чка
«велика хустка»
обпи́нка
«обгортка, жіночий одяг замість спідниці»
обпі́нанка
«велика суконна хустка»
обпі́нянка
оп'я́тий
«тісно прилягаючий, обтягнутий»
опи́нянка
«тс.»
п'я́сти́ся
«підніматися, видиратися; тягтися; напружуватися, тужитись»
п'я́сток
«кисть руки»
п'ястук
«кулак»
п'ясть
«кисть; [кулак]»
п'я́ти
п'я́тися
передп'я́стя
переп'ясти́
«перегородити»
пере́п'ят
(у виразі переп’ят устати «стати комусь на дорозі, перегородити комусь дорогу»)
переп'яти́ти
«тс.»
перепина́ти
пере́пинка
«залізний прут, що з’єднує окремі деталі; підойма»
перепну́ти
перепо́нина
«ремінчик, яким зшивають носи постолів»
пну́ти
пну́тися
«тс.»
пня́ти
«тс.»
попи́нка
«єпитрахиль»
прип'ять
«прив’язь»
припина́ти
припина́чка
«мотузка, якою прив’язують худобу для пасіння»
при́пинки
«бант, стрічка для стягування; панталони у жінок; наколінник (для зігрівання)»
припі́н
при́пісток
«зап’ястя»
припну́ти
припо́на
розіп'я́сти́
розіп'я́тий
розі́пнений
розіпну́ти
розі́пнутий
розп'я́тий
розп'я́ття
розпина́тель
розпи́нка
«розпірка»
розпінки
«дрюки, на яких розпинають шкіру»
сп'ясти́
сп'я́ти
«зіп’яти»
спина́ти
спина́тися
спини́ти
«поставити (тварину) на задні ноги»
спи́нцюватися
«спинатися»
спиня́тися
«ставати на диби»
спі́нка
«запонка»
спо́на
«тс.»
суп'яти́тися
«зупинитися»
супо́нити
«стягувати хомут; бити паском»
супо́ня
«ремінь для стягування хомута»
уп'я́ти
«тс.»
упина́тися
«відмовлятися»
упі́н
«стрічковий канат для прив’язування»
упня́ти
«зв’язати»
упо́н
«прив’язь»
упо́на
«пута, стрічка, мотузок»
упо́ня
«посторонок»
упя́тий
«прив’язаний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spin «прясти» | англійська |
| пяць «тс.» | білоруська |
| пъ́на «тс.» | болгарська |
| pjeć «натягувати» | верхньолужицька |
| henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
| spinan «прясти» | готська |
| πένομαι «працюю» | грецька |
| πόνος «важка праця» | грецька |
| пяти «розтягувати» | давньоруська |
| *(s)pen- «натягувати, прясти» | індоєвропейська |
| *spē(i)- «тягти, прясти» | індоєвропейська |
| pît «плести» | латиська |
| pīne «коса (волосся)» | латиська |
| pìnti «плести, звивати» | литовська |
| pynė˜ «гірлянда» | литовська |
| pěś | нижньолужицька |
| spinnen «тс.» | нововерхньонімецька |
| spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
| piąć się «дертися» | польська |
| pęti | праслов’янська |
| pьnǫ | праслов’янська |
| пнуть «напинати» | російська |
| пе́ти «піднімати, витягувати нагору» | сербохорватська |
| pnut' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
| pniet' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
| péti «натягувати» | словенська |
| пѧти «напинати» | старослов’янська |
| pänw- | тохарська А |
| pänn- «тягнути, натягувати» | тохарська В |
| pnouti «простягати, зв’язувати» | чеська |
шпи́ндель «вал металорізальних та деревообробних верстатів; веретено в прядильній машині»
запозичення з німецької мови;
н. Spindel (‹ двн. spin(n)ila, -ala, -ula) «веретено; (тех.) шпиндель» утворене від дієслова spinnen «прясти» (пгерм., пор. двн. дангл. гот. spinnan, англ. spin, дфриз. дісл. шв. spinna), спорідненого із псл. pęti, укр. п’я́сти́, разом з якими воно зводиться до іє. *(s)pen- «тягти, натягати, прясти»;
р. шпи́ндель, бр. шпі́ндэль, п. szpindel, болг. шпи́ндел;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spin | англійська |
| шпі́ндэль | білоруська |
| шпи́ндел | болгарська |
| spinnan | готська |
| spinnan | давньоанглійська |
| spinnan «прясти» | давньоверхньонімецька |
| spin(n)ila | давньоверхньонімецька |
| spinna | давньоісландська |
| spinna | давньофризька |
| *(s)pen- «тягти, натягати, прясти» | індоєвропейська |
| Spindel (‹ двн. spin(n)ila | німецька |
| spinnen «прясти» | німецька |
| szpindel | польська |
| pęti | праслов’янська |
| шпи́ндель | російська |
| п'я́сти́ | українська |
| spinna | шведська |
шпін «шпеник (у пряжці) Нед, ВеЗа; плодоніжка ВеЗа; стовбур, пень ВеЛ»
запозичення з румунської мови;
рум. spin «колючка, шпилька, шип, голка», продовжує лат. spīna «шип, колючка, терен, терновий кущ», споріднене з умбр. spinia, spina «стовп», тох. А spinae «гачок, кілок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашпі́нкати
пришпі́нкати
«застібнути пряжку»
розшпінкува́тися
«розстібнутися»
спень
«стовбур, пень»
спінь
«верхній кінець веретена Vincenz; веретено Шух»
шпінь
«шпеник, кінець стрижня, сам стрижень; ніжка листка, плоду; стрижень, шип Па; верхній кінець веретена Vincenz»
шпінька
«гострий кінець веретена»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spīna «шип, колючка, терен, терновий кущ» | латинська |
| spin «колючка, шпилька, шип, голка» | румунська |
| spinae «гачок, кілок» | тохарська А |
| spinia | умбрська |
| spina «стовп» | умбрська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України