SPIK — ЕТИМОЛОГІЯ
шпик «сало»
запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
н. Speck (свн. spёс), двн. spek «сало» споріднене з дангл. spic, дісл. spik, дінд. sphiuj-, sphigi «сідниця, стегно» і далі, можливо, із псл. spěti «дозрівати, достигати», укр. спі́ти;
р. шпик «свиняче сало», бр. шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало», п. szpik, заст. śpik «кістковий мозок; жир», ч. špikovati «шпигувати», слц. špikovat’, вл. špikować «тс.», м. шпикува «шпигує»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпиг
«кістковий мозок»
шпигува́ти
«начиняти шпиком»
шпикова́ти
«змащувати чоботи чимось жирним»
(XVII ст.)
шпігува́ти
шпік
«тс.»
шпікува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпік «кістковий мозок; (рідк.) сало» | білоруська |
špikować «тс.» | верхньолужицька |
spic | давньоанглійська |
spek «сало» | давньоверхньонімецька |
sphiuj- | давньоіндійська |
sphigi «сідниця, стегно» | давньоіндійська |
spik | давньоісландська |
шпикува «шпигує» | македонська |
Speck (свн. spёс) | німецька |
szpik | польська |
śpik «кістковий мозок; жир» (заст.) | польська |
spěti «дозрівати, достигати» | праслов’янська |
шпик «свиняче сало» | російська |
spёс | середньоверхньнімецька |
špikovat' | словацька |
спі́ти | українська |
špikovati «шпигувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України