SPECHT — ЕТИМОЛОГІЯ

пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]), що походить з давнішого *doi-t- ‹*dəi-t«годоване груддю», пов’язаного з іє. *dhēi- «годувати груддю», звідки також псл. dojiti, děva, укр. дої́ти, ді́ва;

про суфікс -t- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. Specht 226;

споріднене з лит. dīle «теля, що ссе», dêls «син», лат. fīlius «тс.», fēlāre «ссати», лит. dėle «п’явка», pirmdėle «корова, що отелилася вперше», гр. ϑηλή «материнська грудь»;

Р. де́ти, бр. дзе́ці, др. дѣти, п. dzieci, ч. děti, слц. deti, вл. dźěći, нл. źěśi, полаб. detai, болг. [де́ти], стсл. дѣти;

запозичення з французької мови;

фр. pic «гірська вершина» пов’язане з piquer «колоти, проколювати», що виникло з нар.-лат. *pīccāre «проколювати, протикати», похідного від *pīccus «дятел», лат. pīcus «тс.», спорідненого з дінд. pikaḥ «індійська зозуля», дісл. spǣtr «дятел», двн. свн. speht, нвн. Specht «тс.»;

р. болг. пик, бр. пік, п. pik «тс.»;

фр. pincettе «щипці, пінцет, лещата» пов’язане з дієсловом pincer «щипати, ущемляти, стискати», що виводиться від нар.-лат. *pīnctiāre, звуконаслідувального утворення або, можливо, результату контамінації дієслів *pūnctiāre, похідного від лат. pūnctum «укол, ужалення; крапка, пункт», і *pīсcāre «колоти, щипати, жалити, кусати» (фр. piquer «колоти; протикати, пронизувати, жалити», pique «піка, спис»), що виводиться від лат. pīсus «дятел, гриф», спорідненого з дінд. pikaḥ «індійська зозуля», прус. piclе «сірий дрізд», дісл. spǣtr «дятел», двн. свн. spёht, снн. spёcht, нвн. Specht, дат. spеtte, норв. spett(a), шв. nackspett «тс.»;

через російське посередництво запозичене з французької мови;

р. болг. пинце́т, бр. пінцэ́т, п. pęseta, pinceta, ч. pinseta, pinzeta, слц. pinzeta, вл. pinceta, м. пинце́та, схв. пинцèта, слн. pincéta;

псл. [*ščьpakъ], похідне від ščipati у значенні «дражнити, дратувати» у зв’язку з особливістю птаха, який передражнює (імітує) голоси інших птахів;

менш вірогідні пов’язання з н. Spatz «горобець» (Фасмер IV 469–470; Преобр. II, вып. последний 104; Holub–Kop. 373; Mikl. EW 341; Janko ČMF 24, 366; Boryś 605), з гол. specht «дятел» (Горяев 425), з коренем *šьp-, наявному в цсл. шьпътъ «шепіт» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 182; Štrekelj AfSlPh 31, 199);

думка про західнослов’янське (польське) походження слова (Brückner 552) непереконлива;

р. [шпак], бр. шпак, п. szpak, ч. špaček, [špak];

запозичення з польської мови;

п. szpieg, ст. śpieg, очевидно, зворотне утворення від п. ст. śpiegun;

далi можливий, за посередництвом ч. špehoun, зв’язок з іт. spione «шпигун»;

виведення п. szpieg від н. (арг.) Specht «поліцай, (букв.) дятел» (у зв’язку зі строкатою формою) або безпосереднє пов’язання з н. Späher «розвідник, шпигун», spähen «спостерігати, шпигувати» (Brückner 553) малоймовірні;

р. [шпигуны́] (мн.) «злодії», бр. шпег «шпиг, шпигун», [шпіг] «тс.», ч. špeh, špehoun, слц. špeh;