SPATULA — ЕТИМОЛОГІЯ
шпа́тель «інструмент для шпаклювання»
запозичення з німецької мови;
н. Sрatel, (заст.) Spadel «шпатель», давніше «інструмент хірурга й аптекаря», походить від іт. spatola «шпатель, лопаточка, інструмент художника й аптекаря», яке продовжує слат. spatula, утворене від spatha «ложечка, лопаточка; широкий двосічний меч», звідки також шпа́га;
р. шпа́тель, бр. шпа́тэль, п. szpachla, ст. szpatel, szpatela, szpadel, ч. špachtle, слц. špachtl’a, болг. шпа́тел (мед.) «ложечка; ніж для змішування фарб», шпа́тула «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпадлюва́ти
«шпаклювати»
шпа́для
шпа́хля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпа́тэль | білоруська |
| шпа́тел «ложечка; ніж для змішування фарб» (мед.) | болгарська |
| шпа́тула «тс.» | болгарська |
| spatola «шпатель, лопаточка, інструмент художника й аптекаря» | італійська |
| Sрatel | німецька |
| Spadel «шпатель» | німецька |
| szpachla | польська |
| szpatel (ст.) | польська |
| szpatela (ст.) | польська |
| szpadel (ст.) | польська |
| шпа́тель | російська |
| spatula | середньолатинська |
| spatha «ложечка, лопаточка; широкий двосічний меч» | середньолатинська |
| špachtl'a | словацька |
| шпа́га | українська |
| špachtle | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України