SPARTAN — ЕТИМОЛОГІЯ
спарта́нець «загартована, витривала людина»
можливо, через німецьке посередництво (нім. Spartáner «спартанець», пор. англ. spartan «тс.») запозичено з латинської мови;
лат. Spartānus «спартанський, спартанець» є похідним від Sparta «Спарта (давньогрецький поліс – столиця Лаконії на Пелопоннесі)», що зводиться до гр. дор. Σπάρτᾱ (атт. Σπάρτη) «тс.», можливо, пов’язаного з дієсловом σπείρω «сію, засіваю» (звідки σπαρτός «засіяний» і, мабуть, σπάρτη, що тлумачиться як «засіяне (місце)»);
жителі Спарти відзначалися суворим способом життя, з дитинства привчалися до витривалості й терпіння;
р. бр. болг. спарта́нец, п. spartanin, ч. spartán, слц. spart’an, вл. spartaniski «спартанський», слн. spartánec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спарта́нський
«витривалий; позбавлений зручностей; простий, скромний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spartan | англійська |
| Σπάρτηм | аттічний |
| Σπάρτηм | аттічний |
| спарта́нец | білоруська |
| спарта́нец | болгарська |
| spartaniski «спартанський» | верхньолужицька |
| Σπάρτᾱ «тс.» (атт. Σπάρτη) | грецька |
| σπείρω «сію, засіваю» (звідки σπαρτός «засіяний» і, мабуть, σπάρτη, що тлумачиться як «засіяне (місце) | грецька |
| σπάρτη | грецька |
| σπαρτός | грецька |
| σπαρτός | грецька |
| Σπάρτᾱ «тс.» (атт. Σπάρτη) | дорійський |
| Spartānus «спартанський, спартанець» | латинська |
| Spartáner | німецька |
| spartanin | польська |
| спарта́нец | російська |
| spart'an | словацька |
| spartánec | словенська |
| spartán | чеська |
| Sparta «Спарта (давньогрецький поліс -- столиця Лаконії на Пелопоннесі)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України