SOFA — ЕТИМОЛОГІЯ
со́фа́
запозичення із західноєвропейських мов;
фр. sofa «софа, диван», іт. sofá «диван, кушетка», англ. sоfa «диван», нім. Sófa «тс., кушетка, софа» через посередництво турецької мови (тур. sofa «софа, диван; кам’яна лавка; коридор, передпокій») зводяться до ар. ṣúffa (ṣúffah) «подушка на верблюдячому сідлі», ṣufatr «вид лавки, вкритої ковдрою», пов’язаних з дієсловом ṣaffa «ставити в ряд»;
р. софа́, бр. сафа́, п. ч. вл. sofa, болг. м. со́фа, схв. со̏фа, слн. zófa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
со́фка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sоfa «диван» | англійська |
| ṣúffa «подушка на верблюдячому сідлі» (ṣúffah) | арабська |
| сафа́ | білоруська |
| со́фа | болгарська |
| sofa | верхньолужицька |
| sofá «диван, кушетка» | італійська |
| со́фа | македонська |
| Sófa «тс., кушетка, софа» (тур. sofa «софа, диван; кам’яна лавка; коридор, передпокій») | німецька |
| sofa | польська |
| софа́ | російська |
| фа | сербохорватська |
| zófa | словенська |
| sofa «софа, диван» | французька |
| sofa | чеська |
| ṣufatr «вид лавки, вкритої ковдрою» | ? |
| ṣaffa «ставити в ряд» | ? |
спа́ти
псл. sъpati «спати», пов’язане з іменником *sъpnъ (› sъnъ) «сон»;
споріднене з дінд. svápiti (svápаti) «спить», ав. χvafsaiti «тс.», дангл. svefan «спати», дісл. sofa «тс.», лат. sōpiīre «присипляти»;
іє. *sō˘ep-/sup- «спати»;
р. спать, бр. спаць, др. съпати, п. вл. spać, ч. слн. spáti, слц. spat’, нл. spaś, полаб. så- păt, болг. спя «сплю», м. спие «спить», схв. спа̏ти, стсл. съпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпроси́пний
висипля́тися
ви́спатися
засипа́ти
засипа́тися
засипля́ти
за́спаний
заспа́ти
заспа́тися
неви́спаний
невси́пний
невсипу́чий
невсипу́щий
непросипе́нний
«непросипущий (п’яниця)»
непроси́пний
«непробудний»
непросипу́щий
неспля́чки́
«безсоння»
оспа́лий
оспа́льство
«сонливість, лінощі»
пере́сип
переспа́нка
присипа́ти
присипля́ти
присипни́й
при́спанка
«коханка»
приспа́ти
про́сип
просипа́тися
просипля́тися
проспа́тися
розі́спаний
розіспа́тися
сипля́ти
«спати»
сп'юх
«сплюх»
сп'я́чка
«сплячка»
спа́льник
спа́льня
спання́
спанько́
спа́тки
спа́тоньки
спа́точки
спату́ні
спату́сі
спа́чка
«сплячка»
сплюх
«чоловік, який багато спить; [заєць]»
сплю́ха
сплю́щий
«сонливий»
спля́чий
спля́чка
спля́щий
упере́с(и)пи
«під час глибокого сну»
усипа́льниця
усипа́льня
усипи́ти
усипли́вий
усипля́ти
усипни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| χvafsaiti «тс.» | авестійська |
| спаць | білоруська |
| спя «сплю» | болгарська |
| spać | верхньолужицька |
| svefan «спати» | давньоанглійська |
| svápiti «спить» (svápаti) | давньоіндійська |
| svápаti | давньоіндійська |
| svápаti | давньоіндійська |
| sofa «тс.» | давньоісландська |
| съпати | давньоруська |
| *su̯ep- / sup- «спати» | індоєвропейська |
| sōpiīre «присипляти» | латинська |
| спие «спить» | македонська |
| spaś | нижньолужицька |
| såpăt | полабська |
| spać | польська |
| sъpati «спати» | праслов’янська |
| *sъpnъ «сон» (› sъnъ) | праслов’янська |
| sъnъ | праслов’янська |
| sъnъ | праслов’янська |
| sъnъ | праслов’янська |
| спать | російська |
| спа̏ти | сербохорватська |
| spat' | словацька |
| spáti | словенська |
| съпати | старослов’янська |
| spáti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України