SMEAR — ЕТИМОЛОГІЯ
шмарува́ти «змащувати; усувати бруд; (розм.) ходити»
запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
свн. smir(w)en (‹ двн. smirwen) «шмарувати, змащувати», снн. smeren «тс.» споріднені з дангл. smierwan, дісл. smyrva, smyrja «мазати», двн. днн. дфранк. smëro «жир, смалець», дфриз. smëre «гній», дангл. smeoru «жир, смалець, сало», англ. smear «мазь, жир», а також і з гр. σμύρις «наждак», μυρίζω «натираю до блиску, мащу», тох. В ṣmare «гладжу, розгладжую», дірл. smi(u)r «кістковий мозок», лат. mеdulla (‹ *(s)merŭllā) «кістковий мозок; стрижень (стебла)»;
іє. *smeru- «жир»;
до переносного значення «ходити» в укр. шмарува́ти пор. би́ти но́ги «ходити», чеса́ти «іти», да́ти дра́ла «утекти» (останнє утворене від де́рти);
р. шмарова́ть «мазати», бр. шмарава́ць «шмарувати», п. smarować, ст. szmarować, слц. [smarovac], вл. šmórać, [šmarać], нл. šmaraś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
смарови́ло
«шмаровило»
смарува́ти
«змащувати»
шмарованье
(1679)
шмарови́ло
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
smear «мазь, жир» | англійська |
шмарава́ць «шмарувати» | білоруська |
šmórać | верхньолужицька |
šmarać | верхньолужицька |
σμύρις «наждак» | грецька |
μυρίζω «натираю до блиску, мащу» | грецька |
smierwan | давньоанглійська |
smeoru «жир, смалець, сало» | давньоанглійська |
smëro «жир, смалець» | давньоверхньонімецька |
smirwen | давньоверхньонімецька |
smi(u)r «кістковий мозок» | давньоірландська |
smyrva | давньоісландська |
smyrja «мазати» | давньоісландська |
smëro «жир, смалець» | давньонижньонімецька |
smëre «гній» | давньофризька |
*smeru- «жир» | індоєвропейська |
mеdulla «кістковий мозок; стрижень (стебла)» (‹ *(s)merŭllā) | латинська |
*(s)merŭllā | латинська |
šmaraś «тс.» | нижньолужицька |
smarować | польська |
szmarować (ст.) | польська |
шмарова́ть «мазати» | російська |
smir(w)en «шмарувати, змащувати» (‹ двн. smirwen) | середньоверхньнімецька |
smeren «тс.» | середньонижньонімецька |
smarovac | словацька |
шмарува́ти | українська |
smëro «жир, смалець» | ? |
ṣmare «гладжу, розгладжую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України