SKIP — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. équipage «карета; команда; спорядження» пов’язане з équiper «споряджати, устатковувати» («‹ ст. esquiper (eschiper) «завантажувати корабель; споряджати корабель»), що походить від герм. skip- «корабель», можливо, безпосередньо від дісл. skipa «споряджати корабель», спорідненого з дісл. гот. skip «корабель», двн. skif, нвн. Schiff, англ. ship «тс.», пов’язаними з лтс. šķibît «рубати, різати» ( ‹іє. *skēi- «різати»);

похідне екіпірува́ти за посередництвом р. экипирова́ть походить від нвн. equipieren, що зводиться до фр. équiper;

р. экипа́ж, бр. экіпа́ж, п. ekwipaż, ч. ekypáž, слц, ekvipáž, вл. ekwipaža, болг. м. екипа́ж, схв. екùпāж, слн. ekvipáža;

через посередництво російської мови запозичено з англійської;

англ. midshipman «корабельний гардемарин» складається з прикметника mid «середній», спорідненого з лат. medius «тс.», псл. *medja «межа», та іменника shipman «шкіпер; (заст.) моряк», утвореного з іменників ship «корабель», спорідненого з дісл. гот. skip, двн. skif «тс.», і man «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», псл. mǫžь «чоловік», укр. муж;

менш переконливе виведення з гол. mitsman (Смирнов 197);

р. болр. ми́чман, бр. мі́чман, п. miczman, ч. слц. mičman;

первісно «видовбаний човен»;

гол. schipper «шкіпер, капітан корабля» (снідерл. scipper «тс.») пов’язане з гол. schip «корабель, судно», яке споріднене із снідерл. scip, днн. дфриз. дангл. дісл. гот. skip, англ. ship, двн. skif, н. Schiff, пгерм. *skipa «тс.»;

запозичене з голландської мови за посередництвом російської;

р. болг. шки́пер, ст. щипор, шхипор, бр. шкі́пер, п. szyper, полаб. šiper;

псл. сěръ «ціп»;

припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);

виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);

пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;

р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;