SILVA — ЕТИМОЛОГІЯ

Саливо́н (чоловіче ім’я)

запозичення з латинської мови;
лат. Sіlvānus (ім’я бога лісів, полів, стад) походить від silva «ліс», очевидно, спорідненого з гр. ξύλον «дерево, (мн.) дрова», лит. šùlas «стовп», укр. шу́ла «тс.»;
р. Селива́н, Селифа́н, Селивон, ст. Силуа́н, Силуя́н, бр. Селіва́н, Селіфа́н, Селівон, п. Sylwan, слц. Silvàn, схв. Силван, слн. Sіlvan;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Селивонъ (1498)
Селіванъ
Силоанъ (1427)
Силуанъ (1448)
Сілуанъ «лѣсник, дикий, лѣсный, боровый; сíлва, лат. лѣсъ» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Селіва́н білоруська
Селіфа́н білоруська
Селівон білоруська
ξύλον «дерево, (мн.) дрова» грецька
Sіlvānus «ліс» (ім’я бога лісів, полів, стад) латинська
silva латинська
šùlas «стовп» литовська
Sylwan польська
Селива́н російська
Селифа́н російська
Селивон російська
Силуа́н російська
Силуя́н російська
Силван сербохорватська
Silván словацька
Sіlvan словенська
шу́ла «тс.» українська

сеге́льба «підготовлене для поля місце, де вирубано і випалено ліс»

запозичення з румунської мови;
рум. [sehélbă] «поросле молодими деревами і кущами місце, де вирубано ліс» етимологічно неясне, можливо, виникло з sélbă «молодий ліс», яке походить від лат. silva «ліс»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
silva «ліс» латинська
sehélbă «поросле молодими деревами і кущами місце, де вирубано ліс» румунська
sélbă «молодий ліс» румунська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України