SIC — ЕТИМОЛОГІЯ
сице́вий «такий, подібний»
очевидно, запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. сиць «такий», сице «так», споріднене із слн. sicè (sicèr) «зрештою, в інакшому разі, правда», ч. sice (sic) «правда, зрештою», ст. sicí «цей», sice «так», слц. síce «зрештою», зводиться разом з ними до псл. *siko-, утвореного із займенникових основ sь «цей» і ko(kъ) «хто, який»;
р. заст. си́це «так», сицево́й «такий», др. сице «так», сиции «такий», сицевыи «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во
«такъ, ово»
(1627)
си́це
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сице «так» | давньоруська |
| сиции «такий» | давньоруська |
| сицевыи «тс.» | давньоруська |
| *siko- | праслов’янська |
| sь «цей» | праслов’янська |
| ko(kъ) «хто, який» | праслов’янська |
| си́це «так» | російська |
| сицево́й «такий» | російська |
| síce «зрештою» | словацька |
| sicè «зрештою, в інакшому разі, правда» (sicèr) | словенська |
| sicèr | словенська |
| сиць «такий» | старослов’янська |
| сице «так» | старослов’янська |
| sice «правда, зрештою» (sic) | чеська |
| sicí «цей» | чеська |
| sice «так» | чеська |
| sic | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України