SHANK — ЕТИМОЛОГІЯ
ше́нкель «внутрішня частина ноги вершника від коліна до кісточки»
запозичення з німецької мови;
н. Schenkel, свн. снн. schẹnkel «стегно, голінка», як і норв. skankla, є демінутивною формою пгерм. *skanka- «тс.» (пор. дангл. scanca «стегно», англ. shank «гомілка»), що зводиться до іє. *(s)keng- «кульгати; косий, кривий» (як істотне в стегні розглядалася його властивість згинатися);
р. ше́нкель, бр. шэ́нкель, п. szenkiel, болг. ше́нкел;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shank «гомілка» | англійська |
| шэ́нкель | білоруська |
| ше́нкел | болгарська |
| scanca «стегно» | давньоанглійська |
| *(s)keng- «кульгати; косий, кривий» (як істотне в стегні розглядалася його властивість згинатися) | індоєвропейська |
| Schenkel | німецька |
| skankla | норвезька |
| szenkiel | польська |
| *skanka- «тс.» (пор. дангл. scanca «стегно», англ. shank «гомілка») | прагерманська |
| ше́нкель | російська |
| schẹnkel «стегно, голінка» | середньоверхньнімецька |
| schẹnkel «стегно, голінка» | середньонижньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України