SERGIUS — ЕТИМОЛОГІЯ
Сергі́й (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької: гр. Σέργιος походить від лат. Sergius, родового імені;
р. Серге́й, Се́ргий, бр. Сярге́й, др. Сергий, ч. слц. Sergej, болг. Се́ргий, Сергей, схв. Сергеj, слн. Sergej, стсл. Сергiи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Се́ргій
Се́ргій
«сѣть, … ил(и) славенъ»
(1627)
Серьо́га
Серьо́жа
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сярге́й | білоруська |
| Се́ргий | болгарська |
| Сергей | болгарська |
| Σέργιος | грецька |
| Сергий | давньоруська |
| Sergius | латинська |
| Серге́й | російська |
| Се́ргий | російська |
| Сергеj | сербохорватська |
| Sergej | словацька |
| Sergej | словенська |
| Сергiи | старослов’янська |
| Sergej | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України