SE — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гарува́ти «тяжко без відпочинку працювати; запрошувати ціну, винагороду»
похідне від тієї самої запозиченої основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», га́рний, гарни́к «робітник при підводі», зуга́рний, невга́рний, незуга́рний, уга́ра «зірвиголова» та ін;
первісні значення – «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»;
західнослов’янські форми, очевидно, з української мови;
виведення п. harować через посередництво вигуку haru «працюй» від нім. herum «кругом, навколо» як окрику машталірів при навчанні коней (Brückner 169) або від укр. горова́ти «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається непереконливим;
стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», ȁрати «тс.», hárati se «мучитися, старіти, трудитися», хȁран «зношений, потертий» (Sławski І 408– 409) і слн. garáti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138–139) потребує додаткового дослідження;
р. [уха́риться] «стомитися», бр. [гарава́ць] «тяжко працювати», [гаро́ўля] «тяжка праця», п. harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс.», [charać] «над силу працювати», ч. [hárovať] «поспішати», слц. [harovat’] «працювати, як кінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гаровати
(XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарава́ць «тяжко працювати» | білоруська |
| herum «кругом, навколо» | німецька |
| harować через посередництво вигуку haru «працюй» | польська |
| harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею» | польська |
| уха́риться «стомитися» | російська |
| хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим» | сербохорватська |
| harovat' «працювати, як кінь» | словацька |
| garáti «важко працювати» | словенська |
| горова́ти «горювати» | українська |
| гаро́ўля «тяжка праця» | українська |
| charać «над силу працювати» | українська |
| hárovať «поспішати» | чеська |
| гар «данина; взяття в неволю» | ? |
| бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)» | ? |
| га́рний | ? |
| гарни́к «робітник при підводі» | ? |
| зуга́рний | ? |
| невга́рний | ? |
| незуга́рний | ? |
| уга́ра «зірвиголова» | ? |
| ȁрати «тс.» | ? |
| se «мучитися, старіти, трудитися» | ? |
| хȁран «зношений, потертий» | ? |
| horować «тс.» | ? |
| horować «тс.» | ? |
гарч «сом, Silurus glaris» (іхт.)
слово належить до словацького рибальського арго, тому можна припустити його утворення на основі переносно вжитого іншого значення слова hrča «сук» (з табуїстичних міркувань);
слц. hrča, разом із спорідненими слн. gŕča «сук; шишка», grčiti se «кривитися, горбитися», схв. [grča] «вузол,» грч «спазм», болг. гръч «тс.», очевидно, виходячи з можливості переходу k›g перед r, слід пов’язувати з укр. корч;
виводиться від слц. hrča «тс.» (Machek ESJ С 183) або, навпаки, словацьке слово, як і українське, виводиться від угорського (MNTESz II 58);
уг. harcsa «тс.» загальноприйнятої етимології не має;
запозичення з угорської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гръч «тс.» | болгарська |
| grča «вузол,» | сербохорватська |
| hrča | словацька |
| hrča «тс.» | словацька |
| gŕča «сук; шишка» | словенська |
| harcsa «тс.» | угорська |
| корч | українська |
| hrča «сук» (з табуїстичних міркувань) | ? |
| se «кривитися, горбитися» | ? |
| грч «спазм» | ? |
до́сіль «досі»
псл. doselě, результат злиття прийменника do «до», вказівного займенника se «це» і частки lě (чи вказівного прислівника selě);
р. досе́ль, досе́ле, бр. [до́сыль, досы́ля, до́сюль, дасюль], др. доселѣ «до цього часу», п. [dosielа], ч. [dosel], слц. dosial’, нл. [dosal], схв. дò селе, дȍслē, слн. dosléj, doslê, стсл. доселѣ, досели;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доселі́шній
«дотеперішній»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́сыль | білоруська |
| доселѣ «до цього часу» | давньоруська |
| dosal | нижньолужицька |
| dosielа | польська |
| doselě | праслов’янська |
| досе́ль | російська |
| дò | сербохорватська |
| dosial' | словацька |
| dosléj | словенська |
| doslê | словенська |
| доселѣ | старослов’янська |
| досе́ле | українська |
| досы́ля | українська |
| до́сюль | українська |
| дасюль | українська |
| дȍслē | українська |
| досели | українська |
| dosel | чеська |
| do «до» | ? |
| se «це» | ? |
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
іє. *k ̑оn;
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
(префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі
«тс.»
із
с
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | білоруська |
| са | білоруська |
| з- | білоруська |
| с | білоруська |
| са- | білоруська |
| c- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) | грецька |
| cant | давньокімрська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| *k ̑оn | індоєвропейська |
| k ̑n̥-ta | індоєвропейська |
| cét «тс.» | ірландська |
| com «з» | латинська |
| cum | латинська |
| c- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| Sъ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sъ(n) | праслов’янська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| з- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| z- | словацька |
| s | словенська |
| se | словенська |
| z | словенська |
| ž | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n-) | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se- | чеська |
| z- | чеська |
з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)
псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
іє. *son;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з-
(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі-
«тс.»
зо
«тс.»
із-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ham- «тс.» | авестійська |
| з | білоруська |
| ca | білоруська |
| з- | білоруська |
| c | білоруська |
| с | болгарська |
| със | болгарська |
| с- | болгарська |
| съ- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| ὁμός «спільний, подібний, рівний» | грецька |
| sam | давньоіндійська |
| sam- «разом» | давньоісландська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| *son | індоєвропейська |
| *son | індоєвропейська |
| *k ̑on | індоєвропейська |
| similis «подібний» | латинська |
| suo- | латиська |
| sán- «су-, з-» | литовська |
| są | литовська |
| со | македонська |
| с | македонська |
| с- | македонська |
| со- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| sъ | праслов’янська |
| sъn- (‹*sъn) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sǫ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| san- «з-» | прусська |
| sen «з» | прусська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| з | словенська |
| z | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n)- | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se | чеська |
кута́тство «скитальство»
пов’язане з скита́тися, як і слн. [kȗtiti se] «залишати гніздо» (про птахів), [skutiti se] «тс.», oskutiti se «здичавіти (про півня); залишити (чоловіка; про жінку)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kȗtiti se «залишати гніздо» (про птахів) | словенська |
| скита́тися | ? |
| skutiti se «тс.» | ? |
| se «здичавіти (про півня); залишити (чоловіка; про жінку)» | ? |
осо́ба
пор. і лат. persona «персона» з per se «про себе»;
на ґрунті окремих слов’янських мов дало численні похідні;
псл. osobь «осібно, окремо», що виникло з прислівникового звороту o sobě, o sebě «окремо, сам собі»;
р. болг. осо́ба, бр. асо́ба, др. особь (особъ) «окремо», п. ч. слц. osoba, вл. нл. wosoba, м. особен «особливий», схв. о̀соба, слн. oséba, стсл. особь «окремо», особh «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безособо́вий
відосо́бити
знеосі́бка
знеосо́бити
зосе́бна
«зокрема»
зосі́бна
на-осо́бі
«окремо»
надосо́бний
«особливий»
одособитися
осі́бне
осі́бний
осі́бно
о́соб
«особина»
осо́бе
особе́нний
«особливий»
о́собень
«тс.»
осо́бий
«тс., окремий»
осо́би́на
особи́стий
особи́стість
особи́тель
«ізолятор»
особи́тно
особі́тний
особли́ве
(заст.)
особли́вий
особли́во
осо́бне
осо́бний
«тс.»
осо́бність
«самостійність; особливість»
осо́бно
особня́к
особняко́м
осо́бшаний
«особливий»
осо́бше
«особливо»
по-осо́бі
«окремо»
по-особли́вому
по-осо́бне
«одинично»
уосо́бити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асо́ба | білоруська |
| осо́ба | болгарська |
| wosoba | верхньолужицька |
| особь «окремо» (особъ) | давньоруська |
| persona «персона» | латинська |
| особен «особливий» | македонська |
| wosoba | нижньолужицька |
| osoba | польська |
| osobь «осібно, окремо» | праслов’янська |
| осо́ба | російська |
| о̀соба | сербохорватська |
| osoba | словацька |
| oséba | словенська |
| особь «окремо» | старослов’янська |
| особh «тс.» | українська |
| osoba | чеська |
| і | ? |
| se «про себе» | ? |
| sebě «окремо, сам собі» | ? |
ота́ва «трава, що відростає на місці скошеної»
необґрунтоване пов’язання з лит. atólas «отава» (Trautmann 6; Mikl. EW 228), як і з тюрк. от- «трава» (Шипова 252–253; Дмитриев 541);
менш переконливе зведення (Holub–Kop. 258; Machek ESJČS 345) до префікса ot- «знову» і дієслова aviti se «з’явитися, вбитися в силу»;
іє. *tēu-/tū˘-;
споріднене з дінд. tavīti «має силу, владу»;
пор. стсл. тыти «жирніти», п. otawić się «ожити», ч. ст. otaviti se «поправитися, зібратися із силами», слн. otáviti «оживити, освіжити, зміцнити»;
псл. otava, пов’язане з otaviti «оживити, зміцнити», otyti «ожиріти» (чергування голосних, як в ubaviti – ubyti);
р. болг. ота́ва, бр. ата́ва, п. otawa, ч. слц. otava, вл. нл. wotawa, м. отава, схв. о̀тава, слн. otáva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заота́витися
«покритися отавою»
ота́вит
«косити траву недбало, з пропусками»
ота́виця
«тс.»
підотавитися
«підрости після косіння»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ата́ва | білоруська |
| ота́ва | болгарська |
| wotawa | верхньолужицька |
| tavīti «має силу, владу» | давньоіндійська |
| *tēu-/tū˘- | індоєвропейська |
| atólas «отава» | литовська |
| отава | македонська |
| wotawa | нижньолужицька |
| otawić się «ожити» | польська |
| otawa | польська |
| otava | праслов’янська |
| ота́ва | російська |
| о̀тава | сербохорватська |
| otava | словацька |
| otáviti «оживити, освіжити, зміцнити» | словенська |
| otáva | словенська |
| тыти «жирніти» | старослов’янська |
| от- «трава» | тюркські |
| otaviti se «поправитися, зібратися із силами» | чеська |
| otava | чеська |
| ot- «знову» | ? |
| se «з’явитися, вбитися в силу» | ? |
| тыти «жирніти» | ? |
| otaviti se «поправитися, зібратися із силами» | ? |
| otaviti «оживити, зміцнити» | ? |
| otyti «ожиріти» (чергування голосних, як в ubaviti -- ubyti) | ? |
сей «цей»
псл. sь(jь), si(ja), se, si(ji);
споріднене з литовським šìs «цей», šì «ця», лтс. šіs, šī, прус. schis «цей», лат. cis «по цей бік», гот. hina «цього», гр. ἐ-ϰετ «там», вірм. ki- «цей», ірл. сé «тс.»;
іє. *k’is/k’o-/k’e-;
р. сей, др. сь, си, се, п. ст. si, sie, ч. ст. sen, si, se, схв. ст. cа̑j, ca, ce, слн. ст. sej, стсл. сь (сии), си (сиа), се, сии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пре́дсій
«колишній»
се
«це»
се́є
«тс.»
се́се́
(редупліковане)
сесі́
«тс.»
сесь
(редупліковане)
сеся́
(редупліковане)
сі
«ці»
ся
«ця»
ся́я
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ki- «цей» | вірменська |
| hina «цього» | готська |
| ἐ-ϰετ «там» | грецька |
| сь | давньоруська |
| си | давньоруська |
| се | давньоруська |
| *k'is/k'o-/k'e- | індоєвропейська |
| сé «тс.» | ірландська |
| cis «по цей бік» | латинська |
| šіs | латиська |
| šī | латиська |
| šìs «цей» | литовська |
| šì «ця» | литовська |
| si | польська |
| sie | польська |
| sь(jь) | праслов’янська |
| si(ja) | праслов’янська |
| se | праслов’янська |
| si(ji) | праслов’янська |
| schis «цей» | прусська |
| сей | російська |
| cа̑j | сербохорватська |
| ca | сербохорватська |
| ce | сербохорватська |
| sej | словенська |
| сь (сии) | старослов’янська |
| си (си$а) | старослов’янська |
| се | старослов’янська |
| сии | старослов’янська |
| сии | старослов’янська |
| сиѩ | старослов’янська |
| sen | чеська |
| si | чеська |
| se | чеська |
ся «себе (зн. в.); -ся»
іє. *se-, *sve-;
споріднене з лат. sē «себе», гот. sik, нвн. sich, прус. sien «тс.»;
псл. sę, si;
р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, п. się, ст. si, ч. se, ст. sě, si, слц. sa, si, вл. so, sej, нл. se, полаб. să, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. se, si, стсл. сѧ, си;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си
«собі; ся»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| -ся | білоруська |
| се | болгарська |
| so | верхньолужицька |
| sej | верхньолужицька |
| sik | готська |
| ся | давньоруська |
| *se- | індоєвропейська |
| sē «себе» | латинська |
| се | македонська |
| se | нижньолужицька |
| sich | нововерхньонімецька |
| să | полабська |
| się | польська |
| sę | праслов’янська |
| sien «тс.» | прусська |
| -ся | російська |
| се | сербохорватська |
| sa | словацька |
| si | словацька |
| se | словенська |
| si | словенська |
| сѧ | старослов’янська |
| -си | українська |
| си | українська |
| си | українська |
| си | українська |
| си | українська |
| se | чеська |
| *sve- | ? |
| si | ? |
| si | ? |
| sě | ? |
| si | ? |
шовк «волокно від шовкопряда; пряжа й тканина з цього волокна»
загальновизнаної етимології не має;
можливо, походить від дісл. silki «шовк» або двн. silecho чи дангл. sioluc «тс.», які за посередництвом лат. sērіcum «шовк», sērĭcus «шовковий» пов’язані з гр. σηριϰός «належний до серів; шовковий» і Σήρ (Σηρóς, звичайно мн. Ση̃ρες) «Китай; китайці (сери)»;
гр. Σήρ – етнонім не зовсім ясного походження, можливо, пов’язаний з кит. sī (se) (‹*sir) «шовк» (пор. монг. sirkek, маньчж. sirghé, кор. sir «тс.»);
існує також припущення про запозичення др. шьлкъ з якоїсь східної мови і про слов’янське походження дісл. silki, дангл. sioluk (Klein 1444; Jýhannesson 1152; Schrader IF 17, 34; Holthausen Awn. Wb. 243; Falk–Torp 966, проти Фасмер IV 423);
припущення безпосереднього зв’язку між шьлкъ і монг. sirkek (Schrader Reallexikon II 383) проблематичне;
р. шёлк «шовк», бр. шоўк, др. шьлкъ «тс.», п. [szołkowy] «шовковий» (зі східнослов’янських мов);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шов-ка́
«сита у млині»
шов-ко́вина
шовкі́вка
«шовкова шапка; шовкова нитка»
шовківни́к
шовківни́цтво
шовківни́чий
шовко-ви́стий
шовкови́к
шовковни́стий
«подібний до шовку»
шовко́вниця
«шовкова пряжа»
шовку́н
«шовковик»
шовча́тка
«вид молі (Trombidium ho-losericeum)»
(ент.)
шо́вчи́на
«шовковина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шоўк | білоруська |
| σηριϰός «належний до серів; шовковий» | грецька |
| Σήρ «Китай; китайці (сери)» | грецька |
| Σηρóς | грецька |
| Σήρ | грецька |
| sioluc «тс.» | давньоанглійська |
| sioluk | давньоанглійська |
| silecho | давньоверхньонімецька |
| silki «шовк» | давньоісландська |
| silki | давньоісландська |
| шьлкъ | давньоруська |
| шьлкъ «тс.» | давньоруська |
| sī «шовк» (se)(‹*sir)(пор. монг. sirkek, маньчж. sirghé, кор. sir «тс.») | китайська |
| se | китайська |
| *sir | китайська |
| sērіcum «шовк» | латинська |
| sērĭcus «шовковий» | латинська |
| sirghé | маньчжурська |
| sirkek | монгольська |
| szołkowy «шовковий» (зі східнослов’янських мов) | польська |
| шёлк «шовк» | російська |
| sir «тс.» | ? |
чабрикува́ти (слово пов’язане з випасанням та годівлею овець)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з ч. [čábřit] «блукати, бродити», čаbařit se «тс.», для яких реконструюється псл. *čabriti;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *čabriti | праслов’янська |
| čábřit «блукати, бродити» | чеська |
| se «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України