SCHORF — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *korbiti «викривляти; згинати; скручувати»;

очевидно, споріднене з дісл. hẹrpask «судорожно стягуватися», harpa «щипати», нн. harpa «знаряддя катування», дангл. hearpe «арфа», двн. harfa (harpha) «тс.», шв. harpa «зморщувати», норв. hurpe «зшивати», англ. [hirple] «кульгати» і гр. κάρφω «стягую; покриваю зморшками; гну», пов’язаними з дісл. skorpna «зморщуватися; засихати», skarpr «худий; нерівний; шершавий; жорсткий», дангл. scearp «шершавий», двн. scarpf «тс.», р. [ско́рблый] «зморщений; шкарубкий»;

іє. *(s)kerebh- / (s)kereb- / (s)kerbh- «вертіти; гнути», що є суфіксальним поширенням кореня *(s)ker- «вертіти», до якого зводяться й лат. corbis «кошик», псл.*korbьjь «плетена посудина», *korbъ«тс.», укр. ко́роб, гр. κυρτός «кривий», лат. curvus, псл. *krivъ «тс.», укр. криви́й;

зближується також безпосередньо з псл. *korbiji, р. укр. ко́роб (КЭСРЯ 212: Черных Очерк 134; Булаховський Вибр. пр. II 382; Преобр. I 357, II 307; Sławski III 113–114; Brückner KZ 48, 200; Petersson BSl. Wortst. 70–71);

потребує додаткової аргументації твердження про спорідненість з нл. chropiś «згинати; морщити», п. chropawy «шершавий, шерехатий», укр. коропа́вий (SchusterŠewc 675);

немає достатніх підстав пов’язувати псл. *korbiti з лат. caperrāre (Machek ESJČS 231), як і з дісл. шв. skorpa «шкаралупа», нвн. Schorf «тс.; струп» (Machek ESJČ 288);

р. коро́бить «коробити», бр. караба́ціць «тс.; [викликати дрож]», ч. krabatiti «кривити; робити нерівним (бугристим)», krabiti «тс.», заст. krab «зарубка, складка, зморшка», нл. krobiś se «морщитися», krobija «нерівність; складка, зморшка»;

споріднене з лит. kā́rpa «бородавка», лтс. kãrpa «тс.; мозоль», можливо, також з двн. scorf (нвн. Schorf) «струп»;

псл. *korpavъ «шерехатий, бородавчастий»;

р. коропа́вка «жаба, ропуха», бр. кура́па «тс.», п. chropawy «нерівний, шорсткий», skropawy «тс.», болг. хра́пав «вибоїстий», гра́пав «шорсткий, шерехатий», схв. хрȁпав «шерехатий», слн. [krápavica] «ропуха»;

запозичення з німецької мови;

н. Skorbút «тс.» загальноприйнятого етимологічного пояснення не має;

виводиться від слат. scorbūtus (іт. scorbuto), яке зводиться до р. [скробот] «чесання» (Kluge–Mitzka 712; Vasmer Zeitschr. f. deutsche Wortforschung 1907, 20);

пов’язується також з нвн. Schorf «струп» (Фасмер III 651), із снідерл. scorft (Holub–Lyer 440), з гол. scherbuik (РЧДБЕ 673);

р. скорбу́т, бр. скарбу́т, ч. слц. вл. skorbut, болг. скорбу́т, м. скорбут, схв. ско̏рбӯт, ска̏рбут, слн. skorbút;