SCHIEBEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шиба́ти «ударяти, кидати (також переносно); кидатися, метатися; бути подібним (до когось)»
псл. šibati «ударяти; кидати»;
споріднене з гот. (af)skiuban «відкидати», двн. scioban, н. schieben «рухати»;
іє. *skeu̯b-;
до того самого індоєвропейського кореня з іншим ступенем вокалізму *skūb- зводиться псл. xybati «тс.», укр. [хиба́ти] «хитати»;
менш вірогідні зіставлення з дінд. kṣipáti «кидає», kṣiprás «швидкий», ав. xšviwra-, xšōiwra- «тс.» (Mayrhofer I 289), з двн. sweifan «махати», дісл. sveipa «кидати» (Тоrр 555) або з псл. *šubati «ударяти» як наслідок контамінації псл. šibati з chybati «хитати» (Ильинский РФВ 61, 232);
семантично не обґрунтоване пов’язання з лит. paskybaĩ «поперек», лтс. šķībs «косий», н. schief «тс.» (Schuster-Šewc 1434);
р. шиба́ть «бити; кидати, стріляти», бр. шыба́ць «кидати», др. шибение «грім, громовий удар», п. [szybać] «бити, вдаряти», ч. [šibati] «хльоскати, стібати», слц. šibat’ «тс.», вл. šiba «різка», нл. šyba «тс.», болг. ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)», м. шиба «хльоскає, б’є», схв. ши̏бати «бити різками; хльоскати», слн. šíbati «бити різкою», стсл. шибати «бити батогом, стібати, хльоскати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́шибка
«засувка, заслінка»
навідши́бі
нао́дшибі
«окремо, осторонь»
недо́шибок
«скинутий у могилу ще живим»
оши́ба́ти
«охоплювати»
пере́шиб
«просівання через грохот»
(гірн.)
по́шиб
«враження»
по́шибка
«пошесть; епілепсія»
при́шиб
«при-становище, затишне місце; причал»
приши́ба
«дурило»
приши́бений
«дурний; недоумкуватий»
приши́бе́нний
«гульвіса»
про́шиб
«простріл»
(мед.)
ушиба́ти
«ранити»
шаба́ть
шебену́ти
«штрикнути»
шиб
«спосіб, вид, постать»
ши́бавий
«той, хто ходить туди й назад»
шиба́к
«великий яструб, Accipiter gentilis L.»
(орн.)
ши́ба́лка
«праща, довга вірьовка з роздвоєнням посередині; гнучкий прутик»
шибани́на
«ходіння взад-уперед»
шиба́т
ши́ба́тися
«кидатися, метатися; товктися в хаті, бешкетувати»
шиба́ть
«кидати; підкидати, трясти»
шибка́й
«швидкий, рвучкий»
ши́бнем
«з розмаху, з розгону»
шибну́ти
«падати; потягти (когось на якийсь учинок)»
(безос.)
шибсти
«(чимось) відгонити Нед; (до когось) бути подібним ВеЗн»
шибу́чий
«той, що б’є в ніс»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xšviwra- | авестійська |
| xšōiwra- «тс.» | авестійська |
| шыба́ць «кидати» | білоруська |
| ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)» | болгарська |
| šiba «різка» | верхньолужицька |
| (af)skiuban «відкидати» | готська |
| scioban | давньоверхньонімецька |
| sweifan «махати» | давньоверхньонімецька |
| kṣipáti «кидає» | давньоіндійська |
| kṣiprás «швидкий» | давньоіндійська |
| sveipa «кидати» | давньоісландська |
| шибение «грім, громовий удар» | давньоруська |
| *skeu̯b- | індоєвропейська |
| *skūb- | індоєвропейська |
| šķībs «косий» | латиська |
| paskybaĩ «поперек» | литовська |
| шиба «хльоскає, б’є» | македонська |
| šyba «тс.» | нижньолужицька |
| schieben «рухати» | німецька |
| schief «тс.» | німецька |
| szybać «бити, вдаряти» | польська |
| šibati «ударяти; кидати» | праслов’янська |
| xybati «тс.» | праслов’янська |
| *šubati «ударяти» | праслов’янська |
| šibati «хитати» | праслов’янська |
| chybati | праслов’янська |
| ши̏бати «бити різками; хльоскати» | сербохорватська |
| šibat' «тс.» | словацька |
| šíbati «бити різкою» | словенська |
| шибати «бити батогом, стібати, хльоскати» | старослов’янська |
| хиба́ти «хитати» | українська |
| šibati «хльоскати, стібати» | чеська |
| шиба́ть «бити; кидати, стріляти» | ? |
ши́бер «заслінка, затулка в заводських димарях для регулювання тяги; [каглянка, затулка] До» (тех.)
запозичення з німецької мови;
н. Schieber «шибер; заслінка; засув; той, хто рухає, штовхає» пов’язане зі schieben «рухати; штовхати; пересувати», спорідненим з двн. scioban, дісл. skūfa, дангл. skūfan, англ. shove, гот. afskiuban «відсувати», а також із лит. skùbti «поспішати», псл. skub- «скубти», укр. ску́бти;
р. болг. ши́бер, бр. шы́бер, п. szyber, ч. (розм.) šíbr «шибер», нл. šyber «кухонна дошка, таця, пиріжниця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shove | англійська |
| шы́бер | білоруська |
| ши́бер | болгарська |
| afskiuban «відсувати» | готська |
| skūfan | давньоанглійська |
| scioban | давньоверхньонімецька |
| skūfa | давньоісландська |
| skùbti «поспішати» | литовська |
| šyber «кухонна дошка, таця, пиріжниця» | нижньолужицька |
| Schieber «шибер; заслінка; засув; той, хто рухає, штовхає» | німецька |
| schieben «рухати; штовхати; пересувати» | німецька |
| szyber | польська |
| skub- «скубти» | праслов’янська |
| ши́бер | російська |
| ску́бти | українська |
| šíbr «шибер» (розм.) | чеська |
шу́пас «етап (щодо каторжників)»
н. Schubpaβ «наказ про відправлення бродяг по етапу на батьківщину» є складним словом, перший компонент якого (Schub-) пов’язаний із schieben «штовхати, пересувати; висилати, виряджати», а другий (-paβ) з Paβ «паспорт», яке походить від гол. рas ‹ гол. ст. paspoort «паспорт», пов’язаного з фр. passеport, (букв.) «дозвіл на прохід через порт»;
запозичення з німецької мови;
п. (рідк.) szupas «етап (для каторжників, злочинців)», слц. šupasom, šupom «етапом», šupasník «волоцюга; в’язень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шу́пасом
«(як) по етапу»
(присл.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рas | голландська |
| paspoort «паспорт» (ст.) | голландська |
| Schubpaβ «наказ про відправлення бродяг по етапу на батьківщину» | німецька |
| schieben «штовхати, пересувати; висилати, виряджати» | німецька |
| Paβ «паспорт» | німецька |
| szupas «етап (для каторжників, злочинців)» (рідк.) | польська |
| šupasom «етапом»«волоцюга; в’язень» | словацька |
| šupom «етапом»«волоцюга; в’язень» | словацька |
| šupasník «етапом»«волоцюга; в’язень» | словацька |
| passеport | французька |
шуфлюва́ти «переривати, перекидати совком, лопатами»
запозичене з німецької мови (можливо, через польське посередництво);
свн. schūvl (двн. scūvala, scūfla, н. Schaufel) «совкова лопата» споріднене з снн. schūf(e)le, днн. skūflа, дангл. sceоfl, англ. shovel, шв. skofvel і пов’язане з свн. нвн. schieben (‹ двн. scioban) «сунути, пересувати», а також з лит. skùbti «поспішати»;
бр. шуфлява́ць «згрібати совком (сніг, зерно)», шу́фель «совок (великий), лопата (совкова)», п. szuflować «пересипати совком (лопаткою)», szufla, [szufel] «cовок, лопатка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shovel | англійська |
| шуфлява́ць «згрібати совком (сніг, зерно)» | білоруська |
| шу́фель «совок (великий), лопата (совкова)» | білоруська |
| sceоfl | давньоанглійська |
| scūvala | давньоверхньонімецька |
| scūfla | давньоверхньонімецька |
| scioban | давньоверхньонімецька |
| skūflа | давньонижньонімецька |
| skùbti «поспішати» | литовська |
| Schaufel | німецька |
| schieben «сунути, пересувати» (‹ двн. scioban) | нововерхньонімецька |
| szuflować «пересипати совком (лопаткою)» | польська |
| szufla «пересипати совком (лопаткою)» | польська |
| szufel «cовок, лопатка» | польська |
| schūvl «совкова лопата» (двн. scūvala, scūfla, н. Schaufel) | середньоверхньнімецька |
| schieben «сунути, пересувати» (‹ двн. scioban) | середньоверхньнімецька |
| schūf(e)le | середньонижньонімецька |
| skofvel | шведська |
шухля́да «висувна скринька у столі; [шкатулка]»
запозичення з німецької мови (польське посередництво необов’язкове);
н. Schublade «шухляда» є складним словом, утвореним з компонентів Schub-, що споріднене з schieben «рухати, штовхати, пересувати» (пор. також Schub «поштовх, зрушення, зсув»), і -lade, пов’язаного з іменником Lade «cкриня, скринька (висувна)»;
бр. шуфля́да, [шухля́да], п. szuflada, ч. (розм.) šuplátko, šuple, šuplík, слц. (розм., заст.) šupládňa, šuplódňa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шупля́дка
«шухляда»
шуфляда
«шухляда»
(XVII ст.)
шуфля́да
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шуфля́да | білоруська |
| шухля́да | білоруська |
| Schublade «шухляда» | німецька |
| Schub- | німецька |
| schieben «рухати, штовхати, пересувати» (пор. також Schub «поштовх, зрушення, зсув») | німецька |
| -lade | німецька |
| Lade «cкриня, скринька (висувна)» | німецька |
| szuflada | польська |
| šupládňa «тс.» (розм., заст.) | словацька |
| šuplódňa «тс.» (розм., заст.) | словацька |
| šuplátko (розм.) | чеська |
| šuple (розм.) | чеська |
| šuplík (розм.) | чеська |
цю́пасом «етапом»
запозичення з польської мови;
п. ciupas у вислові odesłać ciupasem (szupasem) «відправити етапом» походить від н. Schubpaβ «наказ про відправлення етапом», що є складним словом, утвореним з іменників Schub «зсув, поштовх; група; перевезення (людей, часто про ув’язнених, полонених)», яке походить від schieben «штовхати, посувати», спорідненого з двн. scioban «рухати», дангл. scūfan, дісл. skūfa, шв. [sk(j)uva], англ. shove «тс.», лит. skùbti «поспішати, квапитися», псл. sku(b)tі, та Paβ «паспорт»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shove «тс.» | англійська |
| scūfan | давньоанглійська |
| scioban «рухати» | давньоверхньонімецька |
| skūfa | давньоісландська |
| skùbti «поспішати, квапитися» | литовська |
| Schubpaβ «наказ про відправлення етапом» | німецька |
| ciupas у вислові odesłać ciupasem походить «відправити етапом» (szupasem) | польська |
| sku(b)tі | праслов’янська |
| sk(j)uva | шведська |
| Schub «зсув, поштовх; група; перевезення (людей, часто про ув’язнених, полонених)» | ? |
| schieben «штовхати, посувати» | ? |
| Paβ «паспорт» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України