SCHALK — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́ршал
запозичення з німецької мови;
н. Márschall походить від свн. marschalc, двн. marahscalc, що спочатку означало «конюх», а згодом набуло значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах», звідки під час воєн «воєначальник»;
складається з двн. marah «кінь», спорідненого з дангл. mearh, англ. mare, дісл. marr «тс.», далі з дірл. marc, кімр. march «кінь», та scalc «служник», що відповідає свн. гол. schalk, днн. снідерл. дфриз. scalc, дангл. scealc, дат. шв. skalk, гот. skalks «тс.»;
р. бр. м. ма́ршал, п. marszałek, ч. maršál, слц. вл. нл. maršal, болг. марша́л, схв. мáршāл, слн. maršál;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маршалкува́ти
«бути маршалом»
(заст.)
маршалова́ти
«тс.»
ма́рша́льство
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mare | англійська |
ма́ршал | білоруська |
марша́л | болгарська |
maršal | верхньолужицька |
schalk | голландська |
skalks «тс.» | готська |
mearh | давньоанглійська |
scealc | давньоанглійська |
marahscalc | давньоверхньонімецька |
marah «кінь» | давньоверхньонімецька |
marc | давньоірландська |
marr «тс.» | давньоісландська |
scalc | давньонижньонімецька |
scalc | давньофризька |
skalk | датська |
march «кінь» | кімрська |
ма́ршал | македонська |
maršal | нижньолужицька |
Márschall | німецька |
marszałek | польська |
ма́ршал | російська |
мáршāл | сербохорватська |
marschalc | середньоверхньнімецька |
schalk | середньоверхньнімецька |
scalc | середньонідерландська |
maršal | словацька |
maršál | словенська |
maršál | чеська |
skalk | шведська |
означало «конюх» | ? |
значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах» | ? |
воєн «воєначальник» | ? |
scalc «служник» | ? |
шальбі́р «ошуканець, дурисвіт»
запозичене (можливо, через польське посередництво) з нововерхньонімецької або середньоверхньонімецької мови;
нвн. sсhallbar «горезвісний; той, що має погану славу», свн. schalcbære «підступний, злісний» є суфіксальними прикметниковими утвореннями (пор. свн. schalk «шахрай, блазень»), які пов’язані із свн. гол. schalk, двн. днн. снідерл. дфриз. scalc, гот. skalks, далі з свн. schёl «стрибаючий», schёllec «тс.» і споріднені з лит. šúolis «стрибок», лтс. suôlis «крок, хода», дінд. śalabha- «коник», śālūra- «жаба», що продовжують іє. *(s)k῀el- «стрибати»;
прикметниковий суфікс -bar, який походить із свн. -bœre, двн. -bāri (споріднених з укр. бра́ти), продовжує іє. *bher- «носити»;
припущення про походження з нвн. Salbader «шарлатан» (Преобр. II, вып. последний 85; Горяев 418; Mikl. EW 337) сумнівне;
так само малоймовірне приписування слову (Ушаков IV 1313) як давніх форм типу [шальвірь, шалві́ра, шаливі́ра, шальвіра], що виникли на українському ґрунті, очевидно, як народно-етимологічне переосмислення слова внаслідок зближення першої частини зі словами шал, шаліти, а другої з віра тюркського походження (пор. узб. шалпар, алт. [šalbyr] «безтурботний»);
р. шалбе́р «нероба, гультіпака», бр. шалбе́р «дурисвіт», п. szalbierz «шахрай, ошуканець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шалбі́р
шалбі́рний
«шахрайський»
шалві́р
«шахрай, негідник»
шаливі́р
шаливі́ра
шальві́р
«тс.»
шальві́ра
«шалапут»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
šalbyr «безтурботний» | алтайська |
шалбе́р «дурисвіт» | білоруська |
schalk | голландська |
skalks | готська |
scalc | давньоверхньонімецька |
śalabha- «коник» | давньоіндійська |
śālūra- «жаба» | давньоіндійська |
scalc | давньонижньонімецька |
scalc | давньофризька |
*(s)k῀el- «стрибати» | індоєвропейська |
suôlis «крок, хода» | латиська |
šúolis «стрибок» | литовська |
sсhallbar «горезвісний; той, що має погану славу» | нововерхньонімецька |
Salbader «шарлатан» | нововерхньонімецька |
szalbierz «шахрай, ошуканець» | польська |
шалбе́р «нероба, гультіпака» | російська |
schalcbære «підступний, злісний» | середньоверхньнімецька |
schalk | середньоверхньнімецька |
schёl «стрибаючий» | середньоверхньнімецька |
schёllec «тс.» | середньоверхньнімецька |
scalc | середньонідерландська |
шалпар | узбецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України