SAP — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sapъ, sapa, sapati, пов’язані чергуванням голосних із sopěti «сопіти»;

р. бр. болг. сап (хвороба), др. сапати «сопіти, хропіти», п. [sap] «сопіння; хвороба сап», [sapa] «нежить», [sapka] «тс.», [sapy] (хвороба тварин), sapać «сапати», вл. sapać «сопіти, сапати; прискати; палахкотіти», нл. sapaś «палахкотіти; прискати», схв. са̏па «дух, дихання», слн. sàpa «дихання, подих, вітерець»;

загальновизнаної етимології не має;

припускається давнє запозичення з угорської мови;

уг. szаblya «шабля», (букв.) «різак» є суфіксальне утворення від szabni «краяти, різати», при цьому наявність ш- пояснюється впливом з боку польської мови (помилковим мазурським гіперизмом, – Brückner 538) або старої німецької мови, де s- мало шиплячий відтінок (Machek ESJČ 604);

гіпотеза про зв’язок із тюрксько-татарським sab (пор. тур. sap «рукоятка меча») (Machek ESJČ 604; Holub–Kop. 367; Polák LF 70, 29; Matzenauer LF 21, 241; Bezlaj ESSJ III 212) викликає сумнів з огляду на поширення слова;

висловлювалося припущення (Венедиктов ИИБЕ 1954/3, 289–296; Добродомов Этимология 1968, 192–194) про походження з протобулгарської мови (булг. *саби, *шаби з характерним чергуванням булг. ш : с);

вказувалося на можливий зв’язок з цсл. сабль «півень» – форма шаблі порівнювалася з вигнутим півнячим хвостом (Brückner 538);

р. са́бля, бр. ша́бля, др. сабля, п. szabla, ст. sabla, ч. šavle, слц. šabl’a, нл. sabl’a, болг. са́бя, м. сабja, схв. са̏бља, слн. sáblja;