SAL — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зал
запозичене з німецької або французької мови через російську і через польську (форма з м’яким -ля);
нвн. Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») споріднене з днн. sẹli «однокімнатний будинок», дангл. sele, дісл. salr «тс.», гот. saljan «знайти притулок, лишитися», лат. solum «земля, ґрунт; основа», стсл. сєло «населене місце; поле», укр. село́;
фр. salle «зал; кімната, приміщення» виводиться від германського sal;
р. бр. зал, за́ла, п. sala, ч. sál, слц. sála, вл. sal, болг. за́ла, м. схв. са́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ла
за́льний
са́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зал | білоруська |
| за́ла | білоруська |
| за́ла | болгарська |
| sal | верхньолужицька |
| sal | германські |
| saljan «знайти притулок, лишитися» | готська |
| sele | давньоанглійська |
| sal | давньоверхньонімецька |
| salr «тс.» | давньоісландська |
| sẹli «однокімнатний будинок» | давньонижньонімецька |
| solum «земля, ґрунт; основа» | латинська |
| са́ла | македонська |
| Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») | нововерхньонімецька |
| sala | польська |
| зал | російська |
| за́ла | російська |
| са́ла | сербохорватська |
| sal | середньоверхньнімецька |
| sála | словацька |
| сєло «населене місце; поле» | старослов’янська |
| село́ | українська |
| salle «зал; кімната, приміщення» | французька |
| sál | чеська |
сал «простір води, льоду, охоплений рибальськими сітями»
запозичення з молдавської чи турецької мови;
молд. сал (рум. sal) «великий пліт» походить від тур. sal «пліт»;
р. [сал] «місце, де пливуть із сіткою»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сал «великий пліт» (рум. sal) | молдавська |
| сал «місце, де пливуть із сіткою» | російська |
| sal | румунська |
| sal «пліт» | турецька |
са́ла «невеликий пліт із снопів для переправи речей через річку; прив’язувався до коня»
запозичення з турецької мови;
тур. sal «пліт» споріднене з аз. каз. кирг. тат. чаг. сал, башк. haл, чув. сулă «тс.», пов’язаними з тюрк. сал «класти, укладати»;
р. [сала, салы́] «тс.; пліт з очерету», болг. сал «пліт; пором», м. сал «пліт»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сал | азербайджанська |
| haл | башкирська |
| сал «пліт; пором» | болгарська |
| сал | казахська |
| сал | киргизька |
| сал «пліт» | македонська |
| сала | російська |
| салы́ «тс.; пліт з очерету» | російська |
| сал | татарська |
| sal «пліт» | турецька |
| сал «класти, укладати» | тюркські |
| сал | чагатайська |
| сулă «тс.» | чуваська |
саламу́р «солона юшка, приправа до риби»
нгр. σαλαμου̃ρα походить від іт. salamîia «тс.», яке виводиться від лат. sal «сіль» і muria «розсіл», очевидно, спорідненого з гр. μῡˊρω «течу, випускаю; плачу», лит. mùrti «розмокати», лтс. murit «бруднити», псл. murava «мурава»;
запозичення з новогрецької мови в українську через східнороманські (молд. саламу́рэ «розсіл», сараму́рэ, рум. salamúră, saramúră «тс.»);
болг. саламу́ра «розсіл», м. саламура, схв. сала̀мура, слн. salamúrja «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
саламу́ра
«солона юшка, приправа до м’яса; розведений кізяк для удобрення»
саламу́рити
«поливати (рибу) саламуром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саламу́ра «розсіл» | болгарська |
| μῡˊρω «течу, випускаю; плачу» | грецька |
| salamóia «тс.» | італійська |
| sal «сіль» | латинська |
| muria «розсіл» | латинська |
| murit «бруднити» | латиська |
| mùrti «розмокати» | литовська |
| саламура | македонська |
| саламу́рэ | молдавська |
| сараму́рэ | молдавська |
| σαλαμου̃ρα | новогрецька |
| murava «мурава» | праслов’янська |
| salamúră | румунська |
| saramúră | румунська |
| сала̀мура | сербохорватська |
| salamúrja «тс.» | словенська |
селі́тра
очевидно, через німецьке й італійське посередництво (бав. Salitter, нвн. Salniter, іт. salnitro) запозичено з латинської мови;
лат. sal nitrum «лужна сіль» складається з sal «сіль», спорідненого з псл. sоlь, укр. сіль, і nitrum «натр, сода»;
р. сели́тра, бр. сале́тра, п. saletra, ч. salnitr, sanytr, salitr, слц. sanitra, болг. сели́тра, сали́тра, схв. ша̀лūтра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
салє́тра
салі́тра
салітря́ниця
«місце добування селітри»
салітря́нка
«мокра земля, ґрунт, багатий на солі азоту»
селітрува́ти
селі́тряний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Salitter | баварський |
| Salitter | баварський |
| сале́тра | білоруська |
| сели́тра | болгарська |
| сали́тра | болгарська |
| salnitro | італійська |
| salnitro | італійська |
| sal nitrum «лужна сіль» | латинська |
| sal «сіль» | латинська |
| nitrum «натр, сода» | латинська |
| Salniter | нововерхньонімецька |
| Salniter | нововерхньонімецька |
| saletra | польська |
| sоlь | праслов’янська |
| сели́тра | російська |
| ша̀лūтра | сербохорватська |
| sanitra | словацька |
| сіль | українська |
| salnitr | чеська |
| sanytr | чеська |
| salitr | чеська |
село́
псл. sedlo, пов’язане із *sěděti «сидіти»;
ця лексична основа змішалася з основою псл. selo «рілля», спорідненою з лит. salá «острів», сх.-лтс. sola, лат. solum «ґрунт», двн. sal «будинок, житло», лангобардським sala «двір, будинок»;
пор. др. село «поле», ч. selo «рілля», слн. sélo «ґрунт», стсл. село «поле, земля», п. sioło замість закономірного siodło;
р. село́, бр. сяло́, др. село, п. sioło, siedlić «селити», ч. selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин», слц. sedliak «тс.», нл. sedło «житло», болг. се́ло́, м. село, схв. сèло, слн. sêlo, стсл. село «населене місце, двори, будівлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виселе́нець
ви́селок
ви́сілок
заселе́нниця
«жителька»
засе́лище
«заселене місце»
заселлє
за́селок
«тс.»
засі́лля
«тс. Пі; виселок»
насе́лення
осел
«зал»
оселе́нець
«поселенець»
осе́лець
«тс.»
осе́лица
«садиба»
осе́лище
«місце поселення»
осе́лок
«оселя»
осе́ля
оселяни́н
«поселенець»
переселе́нець
пересе́лець
переселя́нин
поселе́нець
посе́лення
посе́лок
посельча́нин
«односельчанин»
поселю́х
«бездомний»
поселя́ни́н
посі́лля
«садиба»
присе́лок
присі́лок
присі́льний
«сусідній»
сели́на
(зменш.)
сели́сько
(збільш.)
сели́тва
«основа, фундамент»
сели́ти
сели́тьба
«селище, садиба, будинок»
селища́нин
се́ли́ще
«поселення; місце, де було село»
селі́нє
«поселення, земля»
село́вич
«сільський мешканець»
се́льбище
«поселення»
(заст.)
селю́к
селю́х
селю́цтво
селюча́
«сільська дитина»
селяни́н
селяни́ця
«селянка»
селя́нство
селя́нський
селя́чка
«поселення, село»
сільськи́й
сільча́к
«житель села»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяло́ | білоруська |
| се́ло́ | болгарська |
| sal «будинок, житло» | давньоверхньонімецька |
| село «поле» | давньоруська |
| село | давньоруська |
| solum «ґрунт» | латинська |
| salà «острів» | литовська |
| село | македонська |
| sedło «житло» | нижньолужицька |
| sioło | польська |
| siodło | польська |
| sioło «селити» | польська |
| siedlić «селити» | польська |
| sedlo | праслов’янська |
| *sěděti «сидіти» | праслов’янська |
| selo «рілля» | праслов’янська |
| село́ | російська |
| сèло | сербохорватська |
| sedliak «тс.» | словацька |
| sélo «ґрунт» | словенська |
| sêlo | словенська |
| село «поле, земля» | старослов’янська |
| село «населене місце, двори, будівлі» | старослов’янська |
| selo «рілля» | чеська |
| selo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sídlo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sedlák «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sola | ? |
| sala «двір, будинок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України