SA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з тюркських мов;

тур. ambar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс. anbār «повітка, сарай», яке пов’язується (через проміжну форму *hamраrа) з дінд. рr- «наповнювати», спорідненим з псл. *р^ьlnъ «повний», укр. повний (Sadn.– Aitz. VWb. I 19; Harmatta Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sambhārá-, що складається з префікса sam«з-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhāra-, пов’язаної з дієсловом bhárati «несе», спорідненим з гр. φέρω, псл. berǫ, укр. беру́;

менш переконливе пов’язання (Никольский ФЗ 1893/5–6, 36) з дінд. ambarajami «збирати, накопичувати»;

р. амба́р, [анба́р, имба́р], бр. [амба́р], п. [ambar], ч. слц. hambár, болг. амба́р, хамба́р, м. амбар, схв. ȁмбāр, хȁмбāр;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. [sa] (вигук до псів; вигук для повертання волів ліворуч), [ej sa] (вигук для підгону корів), пов’язане з ч. [sasa] «ліворуч» (при повертанні волів), слц. sasa «тс.», не зовсім ясне;

вважається результатом редукції вигуку ч. k sobě «до себе»;

іє. *se-, *sve-;

споріднене з лат. sē «себе», гот. sik, нвн. sich, прус. sien «тс.»;

псл. sę, si;

р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, п. się, ст. si, ч. se, ст. sě, si, слц. sa, si, вл. so, sej, нл. se, полаб. să, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. se, si, стсл. сѧ, си;

експресивне утворення від чеса́ти;

(можливо, первісна форма *česrati, пор. схв. čèsrati «чесати, чухати», [cesrȁt] «чесати вовну, волокно», слн. česráti «тс.»);

припускається спорідненість з низкою слов’янських відповідників, де відбулася експресивна заміна s › x: укр. чухра́ти «обрубати гілки на дереві, зривати одним рухом руки листя на дереві; розбивати вовну, очищуючи від сміття; бити; бігти; (про вогонь пожежі) швидко рухатися, охоплюючи», р. [чухра́ть] «обривати віти; бігти», п. ст. czechrać «чесати льон, вовну», czochrać «рвати; плутати; куйовдити, кошлати», ч. čechrati «тріпати, пушити, куйовдити», слц. čechrat’ «тс.», čochrat’ «тріпати, куйовдити», čochrat’ sa «плентатися»;

не виключений також зв’язок із псл. *čersti, пор. др. р.-цсл. чьрсти «проводити борозну», *čerslati «обдирати кору з дерева»;