S — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *d^ьṛzati, утворене від атрибутивного імені *d^ьṛzъ, що продовжує іє. *dhṛsu-;

споріднене з дінд. dhṛṣú-, dhṛṣṇú- «сміливий, зухвалий», гр. ϑρασύς «тс.; гордий», прус. dyrsos «сильний, міцний, сміливий», дангл. dyrstig «тс.», а також лит. drąsùs «сміливий», лтс. drùošs «тс.» (з вторинним носовим), гот. gadars (gadaúrsan) «наважитись»;

слов. z замість іє. s, відоме і в інших випадках, у цьому слові загальноприйнятого пояснення не має;

думка про запозичення псл. *d^ьṛzъ(kъ) з германських мов (Hirt РВrВ 23, 332) не аргументована;

р. дерза́ть, бр. дзёрзкі, др. дьрзати, п. dziarski «бадьорий, сміливий», ст. darznąć «дерзнути», каш. [dzërzy, dzërski], ч. drzý «зухвалий», ст. drzati «дерзати», слц. drzý, болг. дръ́звам, дръ́зна, м. дрзне «насмілиться», схв. дрзнути, слн. dŕzniti si «насмілитися», стсл. дрьзати;

іє. *k ̑оn;

в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;

поширена думка про етимологічну тотожність з¹ і з³ (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;

зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;

псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;

р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);

псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);

споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;

іє. *son;

етимологічне ототожнення з³ і з¹ (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;

в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;

р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;

псл. sъ (‹*sъn), прийменник із зн. в., очевидно, тотожний із sъ (‹*sъn), прийменником з род. в;

р. с, бр. з, др. съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. z (вираз для позначення приблизності), ч. s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. z (частка для позначення приблизності), ze «тс.»;