S — ЕТИМОЛОГІЯ

дерза́ти «насмілюватися»

псл. *dьṛzati, утворене від атрибутивного імені *dьṛzъ, що продовжує іє. *dhṛsu-;
споріднене з дінд. dhṛṣú-, dhṛṣṇú- «сміливий, зухвалий», гр. ϑρασύς «тс.; гордий», прус. dyrsos «сильний, міцний, сміливий», дангл. dyrstig «тс.», а також лит. drąsùs «сміливий», лтс. drùošs «тс.» (з вторинним носовим), гот. gadars (gadaúrsan) «наважитись»;
слов. z замість іє. s, відоме і в інших випадках, у цьому слові загальноприйнятого пояснення не має;
думка про запозичення псл. *dьṛzъ(kъ) з германських мов (Hirt РВrВ 23, 332) не аргументована;
р. дерза́ть, бр. дзёрзкі, др. дьрзати, п. dziarski «бадьорий, сміливий», ст. darznąć «дерзнути», каш. [dzërzy, dzërski], ч. drzý «зухвалий», ст. drzati «дерзати», слц. drzý, болг. дръ́звам, дръ́зна, м. дрзне «насмілиться», схв. дрзнути, слн. dŕzniti si «насмілитися», стсл. дрьзати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дерза́ння
дерза́тися «збиратися з силами»
дерзки́й «жорстокий, міцний; сміливий»
де́рзкість
де́рзосний
де́рзость
дерзу́н «сміливець»
оде́рзнути «одужати, поправитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзёрзкі білоруська
дръ́звам болгарська
gadars «наважитись» (gadaúrsan) готська
ϑρασύς «тс.; гордий» грецька
dyrstig «тс.» давньоанглійська
dhṛṣú- давньоіндійська
дьрзати давньоруська
*dhṛsu- індоєвропейська
dzërzy кашубський
dzërski кашубський
drùošs «тс.» (з вторинним носовим) латиська
drąsùs «сміливий» литовська
дрзне «насмілиться» македонська
dziarski «бадьорий, сміливий» польська
*d праслов’янська
*d праслов’янська
dyrsos «сильний, міцний, сміливий» прусська
дерза́ть російська
дрзнути сербохорватська
drzý словацька
dŕzniti si «насмілитися» словенська
дрьзати старослов’янська
дръ́зна українська
drzý «зухвалий» чеська
*d ?
dhṛṣṇú- «сміливий, зухвалий» ?
z ?
s ?
darznąć «дерзнути» ?
drzati «дерзати» ?

з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

іє. *k ̑оn;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти

з (префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі «тс.»
із
с «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з білоруська
са білоруська
з- білоруська
с білоруська
са- білоруська
c- болгарська
z верхньолужицька
ze верхньолужицька
z- верхньолужицька
ze- верхньолужицька
s- верхньолужицька
kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) грецька
cant давньокімрська
съ давньоруська
съ(н)- давньоруська
*k ̑оn індоєвропейська
k ̑n̥-ta індоєвропейська
cét «тс.» ірландська
com «з» латинська
cum латинська
c- македонська
z нижньолужицька
ze нижньолужицька
z- нижньолужицька
ze- нижньолужицька
s- нижньолужицька
z польська
ze польська
z- польська
ze- польська
s- польська
*sъn праслов’янська
iz праслов’янська
праслов’янська
*sъn праслов’янська
sъ(n) праслов’янська
с російська
со російська
с- російська
со- російська
с сербохорватська
са сербохорватська
с- сербохорватська
са сербохорватська
з- сербохорватська
s словацька
so словацька
s- словацька
z- словацька
s словенська
se словенська
z словенська
ž словенська
s- словенська
z- словенська
съ старослов’янська
съ(n-) старослов’янська
s чеська
se чеська
s- чеська
se- чеська
z- чеська

з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)

псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
іє. *son;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

з- (префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі- «тс.»
зо «тс.»
із-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ham- «тс.» авестійська
з білоруська
ca білоруська
з- білоруська
c білоруська
с болгарська
със болгарська
с- болгарська
съ- болгарська
z верхньолужицька
ze верхньолужицька
z- верхньолужицька
ze- верхньолужицька
s- верхньолужицька
ὁμός «спільний, подібний, рівний» грецька
sam давньоіндійська
sam- «разом» давньоісландська
съ давньоруська
съ(н)- давньоруська
*son індоєвропейська
*son індоєвропейська
*k ̑on індоєвропейська
similis «подібний» латинська
suo- латиська
sán- «су-, з-» литовська
литовська
со македонська
с македонська
с- македонська
со- македонська
z нижньолужицька
ze нижньолужицька
z- нижньолужицька
ze- нижньолужицька
s- нижньолужицька
z польська
ze польська
z- польська
ze- польська
s- польська
праслов’янська
sъn- (‹*sъn) праслов’янська
*sъn праслов’янська
праслов’янська
*sъn праслов’янська
iz праслов’янська
san- «з-» прусська
sen «з» прусська
с російська
со російська
с- російська
со- російська
с сербохорватська
са сербохорватська
с- сербохорватська
са- сербохорватська
s словацька
so словацька
s- словацька
з словенська
z словенська
s- словенська
z- словенська
съ старослов’янська
съ(n)- старослов’янська
s чеська
se чеська
s- чеська
se чеська

з (частка для позначення приблизності)

псл. sъ (‹*sъn), прийменник із зн. в., очевидно, тотожний із sъ (‹*sъn), прийменником з род. в;
р. с, бр. з, др. съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. z (вираз для позначення приблизності), ч. s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. z (частка для позначення приблизності), ze «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зо
із «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з білоруська
съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування) давньоруська
z (вираз для позначення приблизності) польська
(‹*sъn) праслов’янська
*sъn праслов’янська
с російська
z «тс.» (частка для позначення приблизності), ze словацька
ze словацька
s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України