RUNGE — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *xorǫgy, род. в. *xorǫgъvе;

не зовсім ясне;

розглядалося як давнє запозичення з монгольських мов через тюркське посередництво (на що вказує початкове х-) (Фасмер–Трубачев IV 268–269; Machek ESJČ 278; Ramstedt 289; Sławski I 76; Brückner 182–183; Holub–Lyer 262; пор. також: Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 295; Корш Сб. Дринову 59; Mikkola Balt. u. Slav. 11–12; Bern. I 398 та ін.);

припускається запозичення з герм. *hrungō, пор. гот. hrugga «посох, палиця», свн. нвн. Runge «стойка, планка, перекладина», балк.-герм. *harihrunga (Ф. Браун у Соболевського AfSlPh 33, 481, ЖМНП 1911, май, 166; Uhlenbeck AfSlPh 15, 485; Jagić AfSlPh 5, 665; ЭССЯ 8, 81–82);

неприйнятні пов’язування з тюрк. chaj-ruk (Горяев 401), тур. kurjuk, kujruk «хвіст» (Mikl. EW 89);

українські форми з н типу хору́нжий є полонізмами (п. chorąży, chorągiew);

р. хору́гвь, бр. хару́гва, др. хоругы, хоругъвь, хорюгъвь, хоруговь, п. chorągiew, chorąży, ч. korouhev, слц. koruhva, вл. нл. chîrugoj, chîrgoj, болг. хору́гва, м. хоругва, схв. хо̀ругва, слн. karîgla, стсл. хорѫгва, хорѫгы;