ROUTINE — ЕТИМОЛОГІЯ
рути́на «побоювання змін, слідування шаблону»
запозичення з французької мови;
фр. routine «рутина; навичка, вправність» є вживаною в переносному значенні формою демінутива від route «дорога», пов’язаного з лат. rupta (у виразі via rupta «виламана (в скелі) дорога»), дієприкметником від дієслова rumpere «розбивати, руйнувати»;
р. болг. м. рути́на, бр. руці́на «рутина», п. rutyna «тс.; вправність, досвід», ч. rutina, routina «вправність, досвід», слц. вл. rutina «тс.; рутина», схв. рута̄на, слн. rutína «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рутине́р
рутине́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руці́на «рутина» | білоруська |
| рути́на | болгарська |
| rutina «тс.; рутина» | верхньолужицька |
| rupta (у виразі via rupta «виламана (в скелі) | латинська |
| rumpere «розбивати, руйнувати» | латинська |
| рути́на | македонська |
| rutyna «тс.; вправність, досвід» | польська |
| рути́на | російська |
| рутùна | сербохорватська |
| rutina «тс.; рутина» | словацька |
| rutína «тс.» | словенська |
| routine «рутина; навичка, вправність» | французька |
| route «дорога» | французька |
| rutina «вправність, досвід» | чеська |
| routina «вправність, досвід» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України