ROT — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови;

нвн. bráunrot складається з основ прикметників braun «коричневий, темний», спорідненого з дісл. brūnn, двн. свн. brun «тс.», укр. брині́ти «дозрівати», i rot «червоний», спорідненого з двн. rōt, дангл. read, дісл. rauðr, гот. rauþs, лит. raũdas, псл. *rudъ «тс.», укр. руди́й;

п. bramrot, [brambrot];

запозичення з угорської мови;

уг. rőt ([röjt]) «рижий» походить від нвн. rot (баварсько-австрійськ. [röt, röˉǝt]) «червоний», спорідненого з лит. raũdas «тс.», псл. rudъ, укр. руди́й;

припускається зв’язок з псл. ryti «рити», rydlo «рило» (Фасмер ІІІ 506–507; Преобр. ІІ 217; Буга (у Преобр.);

зіставлялося з ро́та «присяга» (Brückner 463–464);

Mikl. EW 285), з схв. pу̏na «діра», слн. rúpa «печера, яма», ч. rýpati «рити, копати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25), з каш. retk «мис, коса на озері; затока; яма, калюжа» (Фасмер–Трубачев ІІІ 507; Stieber JP 38, 284–285), з нвн. Rüssel «рило, морда» (Machek ESJČ 513);

Holub–Kop. 312;

загальноприйнятої етимології не має;

псл. rъtъ «рот; дзьоб»;

р. бр. рот, др. рътъ «рот», ч. слц. поет. ret (род. в. rtu) «губа», вл. ert, заст. rît, rot «рот», схв. р̑т «мис; вістря», слн. ŕt «вістря, дзьоб», стсл. рътъ «ніс корабля»;

п. rota, як і ч. слц. rota «тс.», вл. rota «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. rotte, rot «військовий загін; натовп», фр. ст. rote «тс.») зводиться до нар.-лат. rutta‹rupta «натовп, розсіяна група», пов’язаного з лат. rumpo (rumpere) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. rōpayati «ламає, руйнує», лит. rupа̄s «крупний; грубий», укр. ри́пати;

запозичення з польської мови;

р. бр. болг. схв. ро́та;

псл. rudъ «червоний, рудий», пов’язане чергуванням голосних з *rуdjь «рижий», *rъd-, пор. р. рдеть;

споріднене з лит. rа̄das «бурий, рудий», rū˜dys «іржа», лтс. raũds «червоний, рудий», гот. rauþs «червоний», двн. rōt, дангл. rēad, нвн. rot, англ. red, лат. ruber, гр. δρυϑρός «тс.», ав. raoiδita- «рудуватий», дінд. rudhiráḥ «червоний, кривавий», тох. А rätraќ «червоний», тох. В rätre;

іє. *roudh-/rudh- «червоний»;

р. рудо́й, бр. руды́, п. rudy, ч. rudý «червоний; рудий», слц. rudý «темно-червоний», вл. rudojty «рудий», м. рудее «стає червонуватим», схв. pу̑д «рудий», слн. ruÁd (рідк.) «червоний»;

псл. *rъdja «іржа», похідне від *rъdъ‹*rǔd- «червоний», пов’язаного з rūdъ‹*roud- «тс.» (пор. р. рдеть, укр. рди́тися «гарячитися», руди́й)՛,– споріднене з лит. rùdas «червоно-бурий», rūdìs «іржа», свн. rot «тс.», лат. ruber «червоний», гр. έρυϑρός, гот. rauþs «тс.», дінд. rudhiráḥ «тс.; кривавий», двн. свн. rost «іржа»;

іє. *roudh-, *rudh«червоний»;

початкове і розвинулось закономірно в позиції перед сонорним з наступним редукованим;

р. ржа, [аржа́, иржа́], бр. іржа́, др. ръжа, п. rdza, rzá, каш. [dredza], ч. rez, rza, ст. rzě, слц. rdza, hŕdz, zŕdza, hrdza, ВЛ. rez, zra, zerzav, нл. rza, zarz, болг. ръжда́, схв. ђa, слн. rjà, ŕjav, стсл. ръжда;