ROM — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з давньоверхньонімецької мови (можливо, через посередництво польської);

двн. rūm «простір; місце, приміщення», нвн. Raum «тс.» споріднене з днн. дісл. гот. rūm «тс.», англ. room «кімната», норв. rom «приміщення, кімната; місце, простір», дат. шв. rum «простір, місце; приміщення», далі з ав. ravah- «простір, місце, далечінь», тох. АВ ru- «відкривати», лат. rūs «земля, поле, село», псл. *orvьnъ «рівний»;

р. [румовой: румовой покос] «луки на підвищених місцях», бр. рум «місце на березі річки, куди завозять деревину для сплаву і де в’яжуть плоти», п. rum «вільне місце, лука; вільний шлях», ч. rumovati «розчищати» (напр., поле від лісу), вл. нл. rum «простір, місце; кімната», болг. [руманя́: на (по)руманя́] «на жнива чи взагалі на літні польові роботи далеко від села»;

не зовсім ясне;

можливо, через посередництво західнослов’янських мов запозичено з угорської, пор. уг. rom «руїни» (Brückner 468; Holub–Kop. 318);

для п. rum припускався зв’язок з нім. Rummel «старий мотлох, лахміття» (SW V 767–768);

ч. слц. rum(y) розглядалися як результат метатези давнішого múr;

пор. слц. [múr] «бита стара цегла; порох з вугілля; чорна глина з вугільним пилом; хвоя», ч. [mour] «сміття при знесенні будівлі, зокрема чорне», [mîr] «хвоя з глиною; спалена солома», що зіставлялися з лит. máuras (частіше мн. mauraĩ) «багно» (в річці), укр. мул (Machek ESJČ 524; Holub–Lyer 426);

п. ч. rum «будівельне сміття, руїни», слц. rumy «руїни»;