RANK — ЕТИМОЛОГІЯ
ранг «ступінь, чин, категорія, спеціальне звання»
запозичення з німецької мови;
н. Rang «ранг, чин; ярус у театрі» походить від фр. rang «ряд, низка, шеренга; місце; ярус у театрі», яке зводиться до франк. *hring «круг, кільце», пов’язаного з нвн. Ring «кільце, ринг»;
р. бр. м. ранг, п. ranga, ч. заст. rank, rang, слц. rang «тс.», болг. ранг «ранг; поверх; внутрішній балкон (у салоні, театрі)», схв. ра̏нг, слн. ráng;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ранг | білоруська |
| ранг «ранг; поверх; внутрішній балкон (у салоні, театрі)» | болгарська |
| ранг | македонська |
| Rang «ранг, чин; ярус у театрі» | німецька |
| Ring «кільце, ринг» | нововерхньонімецька |
| ranga | польська |
| ранг | російська |
| ра̏нг | сербохорватська |
| rang «тс.» | словацька |
| ráng | словенська |
| *hring «круг, кільце» | франкська |
| rang «ряд, низка, шеренга; місце; ярус у театрі» | французька |
| rank | чеська |
| rang | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України