RAD — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рад
псл. radъ «радий» (raditi : roditi «турбуватися»);
споріднене з дангл. rōt «радісний, радий», rø̄tu «радість», дісл. rø̄task «веселішати», можливо, також лит. rõds «радий, охочий»;
іє. *rēd- «підбадьорювати; радий»;
припускається також (КЭСРЯ 377; Brückner 452; AfSlPh 40, 12; Младенов 541) зв’язок з псл. *ārd- (пор. гр. Ἀρδάγαστος – ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському Radogostъ, гр. Ἀρδαμέρι – *Radoměrъ та ін.);
у такому разі може бути зіставлене з гр. ἔραμαι «кохаю», ἔρως «кохання»;
р. бр. болг. м. рад, др. радъ, п. вл. нл. rad, ч. слц. rád, слн. rа̀d, стсл. радъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відра́да
відра́дісний
відра́дість
відра́дний
відра́дощі
зра́дищ
«з радощів»
необра́дливий
«безутішний»
неодра́досен
«тс.»
нера́дитися
«бути недбалим, недбайливим, неуважним»
нера́достен
«безутішний, безрадісний»
нерозра́дний
«безутішний»
обра́да
«відрада»
одра́досен
«відрадний, радісний»
порадні́ти
«порадіти»
пора́дощіти
«тс.»
прера́дий
«дуже радий»
ра́дий
ра́дісний
ра́дість
раді́ти
ра́дішний
«радісний»
ра́діщ
«радість, задоволення»
ра́дний
«радий»
радні́ше
радні́ший
ра́достиці
«радість, радіння»
ра́дощ
«радість»
ра́дощі
ра́дувати
ра́дше
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рад | білоруська |
| рад | болгарська |
| rad | верхньолужицька |
| ἔραμαι «кохаю» | грецька |
| ἔρως «кохання» | грецька |
| rōt «радісний, радий» | давньоанглійська |
| rø̄tu «радість» | давньоанглійська |
| rø̄task «веселішати» | давньоісландська |
| радъ | давньоруська |
| *rēd- «підбадьорювати; радий» | індоєвропейська |
| rõds «радий, охочий» | литовська |
| рад | македонська |
| rad | нижньолужицька |
| rad | польська |
| radъ «радий» (raditi : roditi «турбуватися») | праслов’янська |
| raditi | праслов’янська |
| roditi | праслов’янська |
| *ārd- (пор. гр. Ἀρδάγαστος -- ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському Radogostъ, гр. Ἀρδαμέρι -- *Radoměrъ та ін.) | праслов’янська |
| рад | російська |
| rád | словацька |
| rа̀d | словенська |
| радъ | старослов’янська |
| rád | чеська |
ра́дій «радіоактивний хімічний елемент»
запозичення з новолатинської мови;
нлат. radium утворено від лат. radius «промінь»;
назву дано П’єром і Марією Кюрі та Бемоном за незвичайну здатність елемента до випромінювання;
р. болг. ра́дий, бр. ра́дый, п. rad, ч. radium, rádium, слц. rádium, м. радиум, схв. ра̑дӣj, ра̑диjум, слн. rádij, rádium;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́дый | білоруська |
| ра́дий | болгарська |
| radius «промінь» | латинська |
| радиум | македонська |
| radium | новолатинська |
| rad | польська |
| ра́дий | російська |
| ра̑дӣj | сербохорватська |
| ра̑диjум | сербохорватська |
| rádium | словацька |
| rádij | словенська |
| rádium | словенська |
| radium | чеська |
| rádium | чеська |
моторо́лер «різновид мотоцикла»
нім. Mótorroller «тс.» утворено з іменників Motor «мотор» і Roller «самокат (іграшка)», пов’язаного з rollen «котити, котитися», яке походить від фр. rouler «тс.», що в кінцевому рахунку зводиться до лат. rota «колесо», спорідненого з двн. rad (нвн. Rad), лит. rãtas «тс.», rìsti, ritù «котити»;
запозичення з німецької мови;
р. моторо́ллер, бр. мотаро́лер, долг. моторо́лер;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мотаро́лер | білоруська |
| rad (нвн. Rad) | давньоверхньонімецька |
| rota «колесо» | латинська |
| rãtas «тс.» | литовська |
| Mótorroller «тс.» | німецька |
| моторо́ллер | російська |
| rouler «тс.» | французька |
| Motor «мотор» | ? |
| Roller «самокат (іграшка)» | ? |
| rollen «котити, котитися» | ? |
| rìsti | ? |
| ritù «котити» | ? |
| моторо́лер | ? |
рота́тор «апарат для виготовлення копій»
запозичення з англійської мови;
англ. rotator, rotation походять від лат. rotātor «той, що обертає», rotatio «обертання», пов’язаних з rotāre «обертати», похідним від rota «коло, колесо», спорідненого з дінд. ráthaḥ «віз, візок, колісниця», ав. raϑō «тс.», дірл. roth «колесо; біг, хід; шлях», двн. rad, нвн. Rad, лит. rãtas, лтс. rats «тс.»;
р. болг. рота́тор, бр. рата́тар, п. rotator, ч. rotace «обертання», слц. rotácia, вл. rotacija «тс.», м. ротациjа «ротаційна машина», схв. ро̀тāтор, слн. rotácija «обертання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ротаці́йка
«ротаційна машина»
ротаці́йний
«заснований на принципі обертання (деталей та ін.)»
ротаці́йник
«робітник, що працює на ротації»
рота́ція
«ротаційна машина (друкувальна); обертання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raϑō «тс.» | авестійська |
| rotator | англійська |
| rotation | англійська |
| рата́тар | білоруська |
| рота́тор | болгарська |
| rotacija «тс.» | верхньолужицька |
| rad | давньоверхньонімецька |
| ráthaḥ «віз, візок, колісниця» | давньоіндійська |
| roth «колесо; біг, хід; шлях» | давньоірландська |
| rotātor «той, що обертає» | латинська |
| rotatio «обертання» | латинська |
| rotāre «обертати» | латинська |
| rota «коло, колесо» | латинська |
| rats «тс.» | латиська |
| rãtas | литовська |
| ротациjа «ротаційна машина» | македонська |
| Rad | нововерхньонімецька |
| rotator | польська |
| рота́тор | російська |
| ро̀тāтор | сербохорватська |
| rotácia | словацька |
| rotácija «обертання» | словенська |
| rotace «обертання» | чеська |
ряд «сукупність однорідних предметів або істот, витягнутих в одну лінію; договір, угода; [порядок Нед; уряд Нед; черга; кінська збруя]»
псл. rędъ «ряд», пов’язане чергуванням голосних з *orǫdьje «знаряддя; справа»;
споріднене з лит. rindа̀ «ряд, лінія», лтс. riñda «тс.», rist, riedu «упорядковувати»;
далі зіставляється з гр. ἀραρίσϰω «укладаю», ἀρϑμός «сполучення», ἀριϑμός «число» (Persson Beitr. 857), а також з сперс. rand «слід», randītan «тесати» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), лат. ordo «ряд» (Machek ESJČ 528–529);
р. ряд, бр. рад, др. рядъ, п. rząd, ч. řád(а), слц. rad «ряд», riad «посуд; інструмент; інвентар», вл. rjad(a), нл. rěd, болг. м. ред, схв. ре̑д, слн. réd, стсл. рѧдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпоря́дщина
«безладдя»
безуря́ддя
«тс.»
ви́ряд
«вирядження»
виряджа́ти
відря́дження
відря́дний
відря́дник
«той, хто працює за відрядною оплатою»
відря́дність
«система відрядної оплати праці»
вряд
вряджа́ти
заря́д
заряджа́ти
заря́дка
заря́дний
заря́дник
«архітектор; керівник, управитель»
зарядо́м
«підряд, без вибору»
заря́дчик
«керівник, управитель»
зауря́д
«звичайно»
зна́ряд
«знаряддя; зброя»
знаря́ддя
знаряджа́ти
знаряди́ти
зряд
«убрання; часто»
зряди́ти
«нарядити, убрати»
зря́ду
ізпідря́ду
«підряд»
надрядко́вий
нара́дя
«знаряддя»
наря́д
наря́ддя
«вбрання»
наряджа́ти
на́рядка
«тс.»
наря́дний
наря́дник
не́ряд
«непорядок»
обря́д
о́брядно
«підряд»
обрядо́вість
опоряджа́ти
опоря́дження
опоря́джувальний
переря́джений
переря́жка
«переодягання»
підря́д
підрядко́вий
підря́дний
підря́дник
підря́дність
підря́дчик
підря́дчицький
по́ряд
поря́дковий
порядкува́ти
поря́дний
поря́дність
поря́док
по́ряду
«по порядку»
рознаря́дка
розпоряджа́тися
розпоря́дливий
розпоря́дник
розпоря́док
розря́д
розряджа́ти
розря́дка
розря́дник
розря́дність
ря́джений
ряди́
«коло осіб, об’єднаних певними стосунками; [деталь ткацького верстата (дощечка з двома отворами); порядок Нед; устрій Нед]»
ряди́вий
«працьовитий»
ряди́ло
«розпорядник»
ряди́тель
«управитель, розпорядник»
ряди́ти
(ся)
рядко́ви́й
рядко́м
ря́дна́
«умова, договір»
(заст.)
ря́дни́й
«договірний; [акуратний, хазяйновитий; працьовитий О]»
ря́дно
«нарядно»
рядови́й
рядови́к
«рядовий солдат»
(заст.)
рядо́вич
«тс.»
рядойко
«ряд»
рядо́к
«кілька слів, літер, розміщених в одну лінію»
ря́дом
рядува́ти
«обходити ряд сидячих людей, пригощаючи»
ря́дчик
«підрядчик»
ря́нна
«хазяйка»
ря́нни́й
«порядний, путящий»
споряджа́ти
споря́дження
суря́дний
суря́дність
урє́дно
«добре, порядно»
у́ряд
уряди́ти
«прикрасити»
уря́дник
урядо́вець
урядо́вий
урядува́ти
уряжа́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рад | білоруська |
| ред | болгарська |
| rjad(a) | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «укладаю» | грецька |
| ἀρϑμός «сполучення» | грецька |
| ἀριϑμός «число» | грецька |
| рядъ | давньоруська |
| ordo «ряд» | латинська |
| riñda «тс.» | латиська |
| rist | латиська |
| riedu «упорядковувати» | латиська |
| rindа̀ «ряд, лінія» | литовська |
| ред | македонська |
| rěd | нижньолужицька |
| rząd | польська |
| rędъ «ряд» | праслов’янська |
| *orǫdьje «знаряддя; справа» | праслов’янська |
| ряд | російська |
| рȇд | сербохорватська |
| rand «слід» | середньоперська |
| randītan «тесати» | середньоперська |
| rad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| riad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| réd | словенська |
| рѧдъ | старослов’янська |
| řád(а) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України