QUIEKEN — ЕТИМОЛОГІЯ
кви́кати «кувікати (про порося); кричати (про каню)»
псл. kvikati, kvičati (‹*kvikēti), похідне від звуконаслідувального вигуку kvi(k);
паралельне до лит. kvỹkti «пищати», лтс. kvĩkt, нвн. quieken «тс.»;
р. [квича́ть] «пищати, вищати», бр. [квіча́ць], др. квичати, п. kwikać, kwiczeć, ч. kvikati, kvíkati, kvičeti, слц. kvíkatʼ, kvičať, вл. kwikać, kwičeć, нл. kwikaś, kvicaś, болг. кви́кам, квича́, м. квичи, схв. скви́чати «тс.», слн. kvíčati «щебетати; скиглити», [cvíkati] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
квича́ти
«кувікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| квіча́ць | білоруська |
| кви́кам | болгарська |
| kwikać | верхньолужицька |
| kwičeć | верхньолужицька |
| квичати | давньоруська |
| kvĩkt | латиська |
| kvỹkti «пищати» | литовська |
| квичи | македонська |
| kwikaś | нижньолужицька |
| kvicaś | нижньолужицька |
| quieken «тс.» | нововерхньонімецька |
| kwikać | польська |
| kwiczeć | польська |
| kvikati | праслов’янська |
| kvičati (‹*kvikēti) | праслов’янська |
| *kvikēti | праслов’янська |
| kvi(k) | праслов’янська |
| квича́ть «пищати, вищати» | російська |
| скви́чати «тс.» | сербохорватська |
| kvíkatʼ | словацька |
| kvičať | словацька |
| kvíčati «щебетати; скиглити» | словенська |
| cvíkati «тс.» | словенська |
| квича́ | українська |
| kvikati | чеська |
| kvíkati | чеська |
| kvičeti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України