PUT — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *dъхоrь «тхір», початково «вонючка», суфіксальне похідне від основ dъxъ «дихання, запах», dyxati «дихати»;

назва зумовлена тим, що тхір належить до тварин з поганим запахом;

пор. у семантичному плані р. [бздюх] «тхір», а також фр. putois «тс.» від ст. put «смердючий» (‹ лат. pūtidus «гнилий, смердючий»);

р. хорь «тхір», хорёк, тхорь, ст. дъхорь, бр. тхор «тс.», п. tchórz «тс.; боягуз», ч. tchoř «тхір», ст. dchoř, слц. tchor, вл. tchór, нл. twoŕ, болг. търче, схв. тво̏р, тво̑р, слн. dihúr «тс.»;

очевидно, псл. putь-putь, звуконаслідувальний вигук;

лит. putput (вигук для підкликання курей), paυ̃tas «яйце»;

спроба пов’язати з псл. pъtica «птах» (Ильинский РФВ 56, 386; Būga RR I 475) потребує докладнішого обґрунтування;

припущення про походження чеської і словенської форм від нвн. Putthahn, Putthenne, Pute «індичка» (Фасмер ІІІ 398, 414; Štrekelj 49) викликає сумнів;

р. [путька] «індичка», бр. [пуць-пуць] (вигук для підкликання курчат), п. [put put] (вигук для підкликання поросят), [putka] (дит.) «свиня», [putek] «порося», ч. put (вигук для підкликання курей, курчат), put’, puta, puti, puty «тс.», put’a «курка», вл. нл. put put (вигук для підкликання курей), puta (дит.) «курка», схв. пу̏ћка «індичка», слн. pùt (вигук для підкликання домашньої птиці), púta «півень, курка»;