PUNCTUM — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
то́чка «графічний знак; цятка; (мат., фіз.) місце, що не має виміру; пункт»
псл. [tъčька], похідне від *tъčь «тс.», пов’язаного з *tъknǫti/tykati «ткнути, тикати»;
пор. первісне значення – «місце, куди ткнули, слід від протикання»;
[точ(в)точ] «точно» Нед, р. точь в точь «тс.»;
за семантикою аналогічне лат. punctum «точка» при pungere «колоти»;
р. болг. м. то́чка «точка», бр. [то́чка] «радіоточка», п. ст. tecz «точка», ч. tečka, схв. та̏чка, слн. tóčka, с.-цсл. тъчька «точка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
точечко́ваний
«поцяткований»
точкі́вка
«пунктирувальна голка»
точко́ванка
«пунктирувальне перо»
точкови́тий
«тс.»
точко́виця
«вид гідрокоралів мілепора, Millepora»
точкува́ти
«цяткувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
то́чка «радіоточка» | білоруська |
то́чка «точка» | болгарська |
punctum «точка» | латинська |
pungere «колоти» | латинська |
то́чка «точка» | македонська |
tecz «точка» (ст.) | польська |
tъčька | праслов’янська |
*tъčь «тс.» | праслов’янська |
*tъknǫti/tykati «ткнути, тикати» | праслов’янська |
точь в точь «тс.» | російська |
то́чка «точка» | російська |
тъчька «точка» | сербо-церковнослов’янська |
та̏чка | сербохорватська |
tóčka | словенська |
точ(в)точ «точно» | українська |
tečka | чеська |
пункт
запозичене через польське або німецьке посередництво (н. Punkt) з латинської мови;
лат. punctum «укол; крапка; очко» пов’язане з pungo «колоти; уражати; бути гострим», спорідненим з pugnus «кулак», гр. πυγμή «тс.»;
р. бр. болг. м. пункт, п. ч. слц. punkt, схв. пу̏нкт, слн. púnkt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунктува́ти
«ставити крапки, позначати пунктиром»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пункт | білоруська |
пункт | болгарська |
πυγμή «тс.» | грецька |
punctum «укол; крапка; очко» | латинська |
pungo «колоти; уражати; бути гострим» | латинська |
pugnus «кулак» | латинська |
пункт | македонська |
Punkt | німецька |
Punkt | німецька |
punkt | польська |
пункт | російська |
пу̏нкт | сербохорватська |
punkt | словацька |
púnkt | словенська |
punkt | чеська |
пункти́р
нім. punktíeren «робити крапки» пов’язане з Punkt «точка», яке походить від лат. punctum «тс.»;
запозичення з німецької мови;
р. болг. пункти́р, бр. пункці́р, м. пункти́ра «пунктирує», схв. пункти́рати «пунктирувати; підкреслювати», слн. punktírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунктирува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пункці́р | білоруська |
пункти́р | болгарська |
punctum «тс.» | латинська |
пункти́ра «пунктирує» | македонська |
punktíeren «робити крапки» | німецька |
Punkt «точка» | німецька |
пункти́р | російська |
пункти́рати «пунктирувати; підкреслювати» | сербохорватська |
punktírati | словенська |
пунктуа́льний
запозичене через російське і польське посередництво із середньолатинської мови;
слат. punktuālis походить від punctum «крапка; укол; очко»;
р. пунктуа́льный, бр. пунктуа́льны, п. punktualny, ч. punktuální, слц. punktuálny, болг. пунктуа́лен, схв. пу̏нктуа̄лан, слн. punktuálen;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пунктуа́льны | білоруська |
пунктуа́лен | болгарська |
punktualny | польська |
пунктуа́льный | російська |
пу̏нктуа̄лан | сербохорватська |
punktuālis «крапка; укол; очко» | середньолатинська |
punctum | середньолатинська |
punktuálny | словацька |
punktuálen | словенська |
punktuální | чеська |
пунктуа́ція
нім. Punktuatión «пунктуація» походить від лат. punctum «крапка; укол; очко»;
запозичення з німецької мови;
р. болг. пунктуа́ция, бр. пунктуа́цыя, м. схв. пунктуа́циjа;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пунктуа́цыя | білоруська |
пунктуа́ция | болгарська |
punctum «крапка; укол; очко» | латинська |
пунктуа́циjа | македонська |
Punktuatión «пунктуація» | німецька |
пунктуа́ция | російська |
пунктуа́циjа | сербохорватська |
пу́нкція «прокол»
запозичення з латинської мови;
лат. punctiō «нанесення уколів, укол» пов’язане з punctum «укол; крапка; очко»;
р. болг. пу́нкция, бр. пу́нкцыя, п. punkcja, ч. punkce, слц. punkcia, м. пункциjа, схв. пу̀нкциjа, слн. púnkcija;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пу́нкцыя | білоруська |
пу́нкция | болгарська |
punctiō «нанесення уколів, укол» | латинська |
punctum «укол; крапка; очко» | латинська |
пункциjа | македонська |
punkcja | польська |
пу́нкция | російська |
пу̀нкциjа | сербохорватська |
punkcia | словацька |
púnkcija | словенська |
punkce | чеська |
пунт «веселий жарт»
запозичення з італійської мови;
іт. punta «дотеп» пов’язане з punta «гострий кінець, вістря», що походить від лат. punctum «укол, точка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
punta «дотеп» | італійська |
punta «гострий кінець, вістря» | італійська |
punctum «укол, точка» | латинська |
пунт (у виразі в пунті «вмить, відразу»)
очевидно, запозичення з італійської мови;
іт. punto «мить», in un punto «раптово, в одну мить» походить від лат. punctum «мить; точка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
punto «мить» | італійська |
punctum «мить; точка» | латинська |
пунт (стверджувальна частка)
запозичено через чеське (пор. також ч. puntík «крапка») або словацьке посередництво з німецької мови;
зміна значення і перетворення в частку відбулися на українському ґрунті;
н. Punkt (бавар. [Punt]) «точно, рівно; пункт; крапка» походить від лат. punctum «крапка, пункт»;
п. ч. слц. punkt «точно»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
punctum «крапка, пункт» | латинська |
Punkt «точно, рівно; пункт; крапка» (бавар. [Punt]) | німецька |
punkt «точно» | польська |
punkt «точно» | словацька |
puntík | чеська |
puntík | чеська |
punkt «точно» | чеська |
пунтува́ти «вивідувати хитрощами таємницю»
очевидно, запозичення з італійської мови;
іт. puntare «ставити на карту, понтирувати», паралельне фр. ponter «тс.», етимологічно неясне, можливо, пов’язане з punto «крапка», що зводиться до лат. punctum «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунтівни́к
«той, хто вивідує хитрощами таємницю»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
puntare «ставити на карту, понтирувати» | італійська |
punto «крапка» | італійська |
punctum «тс.» | латинська |
ponter «тс.» | французька |
шпунт «поздовжній виступ або паз, що з’єднує дошки, блоки тощо; дошка з виступом з одного боку й пазом з протилежного; спеціальний корок у бочках»
запозичення з німецької мови;
н. Spund (свн. spunt) «дірка для чопа; чіп, затичка» походить від іт. (s)punto «випускний отвір; отвір, просвердлений у трубі»;
італійське слово продовжує нар.-лат. (ex)punctum «тс.», утворене з префікса ex- «з» та іменника punctum «укол; точка; очко»;
р. бр. болг. шпунт, п. szpunt, [spónd], ч. слц. (розм.) špunt, вл. (розм.) špundować «стелити підлогу», нл. špundowaś «тс.; затикати бочку чопом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпунти́на
«дошка, брус із пазом з одного боку і виступом із другого»
шпунто́вани
«(про раму) не під замазку, а зі шпунтами»
шпунту-ва́льний
шпунтува́ти
«вирізати шпунт; застосовувати шпунти; закривати бочку шпунтом»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпунт | білоруська |
шпунт | болгарська |
špundować «стелити підлогу» (розм.) | верхньолужицька |
(s)punto «випускний отвір; отвір, просвердлений у трубі» | італійська |
punctum «укол; точка; очко» | латинська |
ex- «з» | латинська |
(ex)punctum «тс.» | народнолатинська |
špundowaś «тс.; затикати бочку чопом» | нижньолужицька |
Spund «дірка для чопа; чіп, затичка» (свн. spunt) | німецька |
szpunt | польська |
spónd | польська |
шпунт | російська |
spunt | середньоверхньнімецька |
špunt (розм.) | словацька |
špunt (розм.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України