PULP — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́льпа «м’яка сполучна тканина в порожнині зуба; м’якоть селезінки; суміш твердих частинок, завислих у рідині»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Púlpa, фр. poulpe, pulpe, англ. pulp походять від лат. pulpa «м’якоть; м’ясиста частина, м’ясо», що пов’язується з pulmentum (‹*pelp-men-tom) «м’ясна страва» і умбр. pelmner «м’якуш; пульпа», яке не має надійної етимології;
зв’язок з псл. plodъ «плід» (Petersson Sl. Wf. 26), дінд. párīman «достаток», гр. πέλανος «жертовний пиріг» (Specht KZ 61, 287–288) заперечується;
р. бр. пу́льпа, п. ч. слц. pulpa, болг. пу́лпа, схв. пу̏лпа, слн. púlpa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пульпі́т
«запалення пульпи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pulp | англійська |
| пу́льпа | білоруська |
| пу́лпа | болгарська |
| πέλανος «жертовний пиріг» | грецька |
| párīman «достаток» | давньоіндійська |
| pulpa «м’якоть; м’ясиста частина, м’ясо» | латинська |
| pulmentum | латинська |
| Púlpa | німецька |
| pulpa | польська |
| plodъ «плід» | праслов’янська |
| пу́льпа | російська |
| пу̏лпа | сербохорватська |
| pulpa | словацька |
| púlpa | словенська |
| pelmner «м’якуш; пульпа» | умбрська |
| poulpe | французька |
| pulpe | французька |
| pulpa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України